Ми настільки звикли до різноманітності продуктів у крамницях та до майже цілодобового доступу до магазинів, що відсутність гречки, хліба чи улюблених смаколиків породжує нерозуміння, обурення, а інколи навіть паніку.
Ми часто купуємо значно більше, ніж нам насправді потрібно, бо ж «вигідна акція», «може захочу», «щоб було вдома, якщо хтось прийде в гості».
Та чи задумуємось про те, що стоїть за «завжди свіжими» продуктами і величезним асортиментом товарів? Що стається з їжею, яку ніхто так і не купив? Або продуктами, які ми не встигли з’їсти вчасно?
За підрахунками Всесвітньої продовольчої організації (FAO), в світі втрачається до третини всієї виробленої їжі. А за даними міжнародних дослідників, в Україні на одне господарство припадає близько 76 кг викинутої їжі на рік.
І це все відбувається в той час, коли значна частина українців живе за межею бідності.
Як зробити так, щоб продукти з магазинів потрапляли в корзини до тих, хто потребує, а не гнили на сміттєзвалищах, знають, а головне впроваджують в громадській організації «Тарілка», яка у серпні 2021 року у Львові відкрила перший в Україні однойменний продовольчий банк їжі.
У «Тарілці» отримати допомогу можуть малозабезпечені, пенсіонери, люди з інвалідністю та з багатодітних сімей. Також ветерани, учасники російсько-української війни, біженці з Білорусі та переселенці зі Сходу.
«Українська правда. Життя» побувала в гостях у «Тарілки».
 |
З полиці магазину в торбину голодному
За годину до відкриття, попри морозну погоду, на вулиці утворюється жива черга з людей, що зареєстровані отрмати їжу на день.
Любомирі 72 роки, вона прийшла за пакунком їжі у «Тарілку» вперше. Каже, що дізналася про організацію через «сарафанне радіо» – знайомі один одному переповіли.
Жінка працювала інженеркою, а тепер отримує пенсію, меншу за 2 тисячі гривень:
«За пенсію треба заплатити газ, світло, воду, домофон. То великі гроші. З пенсії на життя залишається мало».
Ярослав прийшов отримуватиме допомогу вдруге:
«Минулого разу отримав гарний набір: картопля, помідори, цвітна і брюсельська капуста, хліб, рис, декілька сердельок…Задоволений дуже».
Щоб добратися до приміщення продовольчого банку, чоловік їхав з іншого кінця міста.
Ярослав ділиться, що через стан здоров’я йому важко долати таку відстань, особливо коли на вулиці слизько.
 |
| Ярослав та Любомира чекають, щоб отримати їжу |
82-річна Ольга Салій прийшла у приміщення «Тарілки», щоб перепитати, коли наступного разу їй прийти за пакунком. Один вона вже отримала місяць тому. Про організацію жінка дізналася «з вулиці»:
«Жінки під магазином записувались, і я теж прийшла. Принесла своє посвідчення. За якийсь час мені подзвонили, щоб я прийшла отримати пакунок.
Батон мені дали, яблук декілька. Я навіть всіх не взяла, що мені пропонували, бо мені одній це забагато.
Я була вдячна і радісна за кусок ковбаси. Добре, що є таке, що рятують людей. Це поміч для мене. Особливо, коли закінчується пенсія, а маю вже до чого розігнатися».
 |
| 82-річна Ольга Салій |
«Тарілка» – це прототип німецького банку їжі «Die Tafel» (українською «Тарілка»), організації, яка використовує продукти, які все ще можна споживати, але які не підходять для продажу.
Супермаркети зазвичай викидають таку продукцію, а продовольчі банки рятують її: забирають із крамниць і передають тим, хто потребує.
 |
| Набір продуктів, які магазини віддають у банк їжі, щоразу відрізняється |
Комунікаційниця Юлія Прийма зазначає, що логотип організації – це символ того, що є що їсти. Що є що покласти на тарілку:
«Половинка тарілки з одного боку символізує, що кожен своєю допомогою може долучитися до того, щоб тарілка була повна, а з іншого – посмішку, з надією, що ми разом можемо творити добро».
 |
| Логотип продовольчого банку |
Зараз львівська «Тарілка» надає допомогу більше ніж 2,5 тис людям та співпрацює з 50 партнерами, які їжею чи коштами допомагають організації.
 |
| Щоб отримати пакунок з їжею, не обов’язково мати львівську прописку |
Центр видачі їжі «Тарілка» відкритий 6 днів на тиждень, з понеділка по суботу, з 18:30 до 19:30. Загалом робота організації розпочинається о 9 годині.
Адміністраторка кол-центру Олена Полуніна до 12:00 приймає дзвінки від людей, які хочуть зареєструватися для отримання продуктів:
«Буває, що станом на 10 годину ранку я вже прийняла 40 дзвінків і маю 60-80 пропущених. Зараз в основному всі дзвінки від нових клієнтів. Старі нагадуються, питають чи ми про них не забули».
 |
| Адміністраторка кол-центру Олена Полуніна |
За пів року роботи Банку кількість людей, які хочуть отримувати допомогу, разюче зростає. Інколи за день реєструється близько сотні нових клієнтів.
«Ми б хотіли збільшити кількість пакунків, проте є багато перешкод, зокрема тривалість маршруту єдиного тарілкомобіля (так в організації називають вантажне авто, що розвозить продукти). Інший поки не можемо собі дозволити, відповідно не можемо масштабувати проєкт», – кажуть в організації.
Тож, якщо на початку діяльності Центру людина отримувала пакунок з їжею раз на місяць, то зараз – раз на 2-3 місяці.
Наприклад, ті, хто телефонував записатися 21 січня, за своїм пакунком можуть прийти не раніше 23 березня.
«Під час реєстрації я одразу кажу дату, коли прийти і прошу, щоб вони записували й не забули (оскільки повторно волонтери «Тарілки» фізично не мають змоги нагадувати)», – ділиться Олена.
Щоранку магазини-партнери надсилають інформацію у телеграм-чат, за якою адресою можна забрати продукцію. І до 13 години відділ логістики формує маршрут для водія.
 |
| Щодня маршрут Тарілкомобіля є різним |
Водій Олександр працює разом з «Тарілкою» вже пів року, три дні на тиждень забирає продукти з магазинів та доставляє до продовольчого банку:
«Адміністратори та директори магазинів віддають нам зазвичай продукти з критичним протермінуванням (коли до закінчення терміну придатності залишається 2-3 дні) – 1-2 ящики.
Також є мережа гіпермаркетів, яка віддає продукти раз на тиждень, але у великих обсягах, зокрема продукти з деформованою упаковкою. Термін придатності яких зазвичай дуже довгий».
 |
| Продукція з некритичним терміном придатності формує резерв продовольчого банку |
Час в дорозі Тарілкомобіля приблизно складає 4-6 годин і залежить від кількості магазинів на маршруті – від 7 до 15.
«Складно, що є лише один бус. Його утримання та ремонт вимагає немалих коштів. Був випадок, коли машина «Тарілки» була на сервісі, то один з волонтерів давав власне легкове авто для потреб банку їжі. Тоді доводилось робити 2-3 ходки», – жаліється Олександр.
До 17:00 до продовольчого банку привозять різну кількість і різний набір продуктів.
Волонтери займаються розбором їжі, сортуванням та перевіркою терміну придатності – так формуються набори.
 |
| Волонтери займаються розбором їжі, сортуванням та перевіркою терміну придатності |
«У пакет завжди входить якась молочна продукція, хліб, булочки, печиво, м’ясо, сир.
Зазвичай у нас є овочі, фрукти. Ми виставляємо їх, щоб люди мали змогу самі обрати (за виглядом, за консистенцією), щоб уникнути непорозумінь, що комусь дали гарніше чи більше яблуко, наприклад.
Бувають, що у нас є ще соуси – майонези, кетчупи. У випадках, коли молочних продуктів приїжджає дуже мало і не вистачає на всіх, тоді кладемо у пакунок крупи\макарони.
Печиво і крупи, які зазвичай мають хороший термін придатності, ми тримаємо на підстраховку, коли продуктів прийшло менше, і немає «молочки». Це так званий резерв», – говорить адміністраторка Центру видачі їжі Марта Регуш.
Волонтери «Тарілки» намагаються врівноважити вміст набору:
«Якщо в когось сир твердий королівський, то комусь дістався сир едегейський, але це в будь-якому випадку сир. Комусь кефір, комусь ряжанка, комусь сосиски, комусь ковбаса».
 |
| Щоб зареєструватися на видачу пакунка, потрібно вказати контактний номер телефону та надати документи, які підтверджують особу і відповідний соціальний статус |
А з 18:30 приходять люди, які отримують допомогу.
«Якщо ми не дозвонились до потребуючого зі списку чи хтось не зміг прийти і попередив нас про це, їхня черга переноситься, а на його місце знаходиться інша людина», – пояснює комунікаційниця Юлія.
 |
| Не всі спонсори «Тарілки» займаються продовольчою діяльністю. Деякі допомагають фінансово чи надають певно послуги. Кожен партнер-донор має свою тарілку |
На пакунки люди реагують по-різному: хтось радий, а є такі, що озвучують претензії до набору.
 |
«Приємно відзначити тенденцію, що збільшується кількість магазинів, супермаркетів і мереж, які хочуть долучатися до нашої діяльності.
Важко розуміти, що в Україні є така біда і так багато людей насправді потребує допомоги
Я вважаю, що кожна людина, яка почуває себе в цьому житті добре, має допомагати іншим», – підсумовує комунікаційниця Юля.
Тетяна Пляцок, УП