Вимкнення світла та загроза зриву опалювального сезону, спричинені ракетними ударами російських фашистів по об’єктах інфраструктури, внесли чергові корективи у рутинне життя українців. З одного боку – ми розвиваємо стійкість та оптимізм перед будь-якими негараздами, з іншого – схильність сподіватись, що все обійдеться. «Апостроф» запитав киян, як вони адаптувалися до вимкнення світла, як заощаджують електроенергію та чи мають плани на випадок холодних батарей.
Чергове випробування не зламало українців, а з точністю до навпаки: зробило нас ще сильнішими по відношенню до агресора. Жарт Зеленського про те, що ми все одно бачимо росіян у темряві – впізнаємо по запаху – спричинив хвилю мемів у мережі, які вкотре довели: українці на все відреагують з гумором, і можливо, саме це робить нас унікальним народом.
У коментарях «Апострофу» мешканці Києва розповіли, як заощаджують електроенергію та що роблять, коли немає світла.
«Живу в Шевченківському районі, світло вимикають періодично, відповідно до графіку (поза графіком не вимикають). Кілька останніх днів не вимикали взагалі. Нічого нового я для себе не відкрила в плані комунікації. Якщо світло вимикають під час роботи — їду працювати в інший район у якусь кафешку (або не їду, якщо немає термінових справ). Мобільний інтернет працює, ноутбук заряджений — зазвичай цього вистачає на кілька годин блекауту. Врешті решт, є свічки, ліхтарики та павербанки», — розповіла Марія, 24 роки.
«Мешкаю на Позняках, світло вимикали кілька разів. Востаннє це було позавчора, і більше я не пам’ятаю, щоб вимикали. Світла не було близько 4-5 годин. Співаю пісень японською, та сумую. Або лягаю спати», — говорить Ілля, 26 років.
На питання, як заощаджує світло, киянин відповів, що ніяк цього не робить.
«Щодня вимикають. Ми живемо в районі метро Лівобережна. Що робимо? Починаємо розмовляти, згадувати щось або грати в міста. Або інтим», — розповіли «Апострофу» Андрій та Олександра, 33 та 32 роки.
Щодо заощадження електроенергії, то подружжя намагається користуватись світлом по мінімуму.
«Не користуємось електрочайником та мікрохвильовкою, пральну машину вмикаємо вночі», — додала Олександра.
«І в мене, і в моїх знайомих вимикають, — говорить мешканець Подолу Богдан, 29 років. – Розмовляю з сусідами, читаю при свічках або йду в бар. Ще можу послухати музику».
Заощаджує Богдан так, як радять енергетики.
«Не користуюсь електроприладами та вмикаю світло лише за крайньої потреби. А так, якщо нічого особливо не роблю, використовую ліхтар від телефону», — зазначив киянин.
«Мені ці відключення нагадують 90-і роки. Я тоді вчився в школі і пам’ятаю, що це був чудовий привід не робити уроки. Ми сідали всією родиною біля свічки і було так тепло та романтично! І темно навпроти в будинках. Зараз переживаю подібні відчуття і романтизую цю темряву», — говорить Євген, 37 років.
Щодо економії – то Євген робить що може, аби заощаджувати.
«Виходжу гуляти на вулицю. Там теж темно, але це прекрасно. Запрошую дівчину на побачення і йдемо гуляти, — зізнається Олексій, 25 років. – Ми живемо на Подолі, і можна дуже класно провести вечір на набережній Дніпра. Щодо заощадження – то навіть не знаю. У нас немає електрочайника і навіть пралки, тому ми й так заощаджуємо».
А от щодо відсутності тепла в батареях, то люди не знають, як діятимуть.
«Якщо вимкнуть опалення ненадовго — нічого страшного, одягнуся потепліше. Якщо ж раптом буде ситуація, коли не буде ані опалення, ані електрики, ані водопостачання протягом кількох днів і буде перспектива блекауту на тижні, поїдемо родиною на дачу — там є дрова та пічка», – каже «Апострофу» Марія.
«Купив собі обігрівач. Сподіваюсь, до цього не дійде, бо обігрівач теж суперечить канонам заощадження», — говорить Ілля.
«Не готові до такого сценарію, — зізнаються Андрій та Олександра. — Але маємо намет і спальники… може це допоможе?»
«Апостроф» радить на випадок холодної зими придбати термобілизну та термоодяг. Ці речі стануть другою шкірою і зігріють у люті морози. А також в разі блекауту — перебратися до родичів/знайомих у село.