Бахіли із парасольок і каналізаційні люки з поліетиленових пакетів – в Україні дають друге життя відходам, але переробляємо мізер з того, що викидаємо. Країна може потонути в хламі.
Чому не переробляємо все і хто має це змінити, з’ясовували новини «Сьогодні».
Друге життя речей
Навіть зламана парасоля може отримати нове життя – металевий каркас йде на металобрухт, а текстиль піде на пошиття водонепроникних і багаторазових бахіл. Але треба ретельно розділити матеріали. Щомісяця на станцію сортування приносять з пів сотні зламаних парасольок. На бахіли роздирають лише ті, що мають яскравий принт.
А Броварах друге життя дають пакетам і пакуванню. Поліетилен, що зібрали в людей, сортують за кольором і щільністю. Далі подрібнюють і миють.
Чисті і сухі шматочки плівки переплавляють і подрібнюють у гранули. Темні отримують з різнокольорового поліетилену. Згодом із них виплавлять пакети для сміття чи пластикові люки. Вони досить дешеві. Білі гранули – дорожчі.
«Повторно використовується для тієї ж упаковки віконних профілів, будь-які білі пакети любої торгової марки», – кажуть на переробному підприємстві.
Окремо компанія сортує ще й скло, алюмінієві бляшанки, різний пластик і папір.
«Ми папір збираємо – це 800 тон на місяць. Це 1500 дерев, які сьогодні зберігаємо ми, наша компанія, які не даємо зпиляти. Для того, щоб повторно використався той же папір», – каже генеральний директор компанії з переробки твердих побутових відходів Леонід Черепейнік.
Хто має змінити ситуацію
Але все це скоріш виняток, аніж правило. Бо по всій країні переробляють лише шість відсотків сміття. Решта роками гниє на полігонах. Експерти кажуть – в країні немає жодних стимулів використовувати відходи повторно. Змінювати це мають депутати і Міністерство захисту довкілля.
«В Україні, на жаль, роками не вирішується ця проблема. Задача держави в образі законодавців, в частині виконавчого органу влади – міністерства, створити отаке державне замовлення на міста без полігонів», – запевняє президентка професійної Асоціації екологів України Людмила Циганок.
Нові заводи з переробки сміття з’являться тільки, якщо бізнесмени, які їх будуватимуть, отримають гарантію, що сміття до них доїде.
«Ця вимога зможе бути реалізована через законопроєкт 2207-1-д, тому що запроваджується такий регіональний план управління відходами. Фактично ми будемо розуміти, де це сміття забирають і далі куди це сміття їде. Відповідно інвестору буде гарантовано, що все сміття буде направлене до нього», – каже заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.
Закон у парламенті лежить вже понад рік. Депутати його приймати не поспішають, та й Міндовкілля не наполягає.