Фільм Катерини Горностай «Стоп-Земля» ще не вийшов у прокат, але вже встиг пошуміти на міжнародних і українських кінофестивалях. У Берліні стрічка отримала «Кришталевого ведмедя» в молодіжній програмі Generation 14plus, на ОМКФ в Одесі — Гран-прі та «Золотого Дюка», а українські кінокритики присудили їй цілих п’ять нагород «Кіноколо» — за найкращий дебют, сценарій, жіночу роль, режисуру і повнометражний фільм. Розповідаємо, чим світла драма про київських школярів так зачаровує глядачів.
«Стоп-Земля» отримала свою назву на честь активної гри, за правилами якої ведучий із закритими очима ходить дитячим майданчиком навколо драбинок та гірок, намагаючись зловити і на дотик впізнати гравців. Ті ж ховаються від нього, тікають і збивають з пантелику своїми криками та свистом. В процесі гри дуже легко отримати синці та ґулі, адже у пошуках друзів ведучий раз у раз наштовхується на тверді перешкоди.
Безтурботна гра стала чудовою метафорою підліткового віку: в 16 років більшість із нас ніяково, насторожено, але з щирим завзяттям шукає себе, друзів, перше кохання і власний шлях у житті. Це болючий, але важливий процес, який вчить молодих людей бути сміливими, розрізняти хибні орієнтири, обходити небезпеки, довіряти собі та іншим. Далеко не кожен засвоює правила з першого разу, але тим важливіше зберегти бажання грати, адже навички — справа наживна.
Головна героїня «Стоп-Землі» — школярка Маша, яка таємно переживає закоханість в однокласника Сашу. Маша — інтроверт, але не одиначка: у неї є друзі Яна і Сєня, і разом вони спираються одне на одного в цей хвилюючий період напередодні випускного.
Трійцю оточують однокласники — такі ж звичайні підлітки з їхньою вразливістю, пульсуючою енергією, невпевненістю і дитячим інтересом до дорослих розваг. Як би тому не опиралися поборники моралі, школярі напиваються, курять, пробують марихуану, лаються, грають у пляшечку, сваряться з батьками, досліджують свою сексуальність і стирчать у соцмережах. При цьому вони залишаються хорошими і дружними дітьми — у фільмі немає наркозалежності, жорстокого цькування і небезпечного сексу, якими рясніють підліткові хіти останніх років — «13 причин чому», «Ейфорія», «Скінс». Але відсутність натужної драми не робить фільм прісним, рівно як і відсутність крайнощів у житті підлітків не робить їх нецікавими і неважливими.
«Кіно — це конфлікт. Дійсно, конфлікт лежить там, де є sex, drugs & rock’n’roll, і де це дуже легко зобразити. Але мені було цікаво створити драматургію, де конфлікт не такий явний, — пояснила Катерина Горсностай. — Я дуже люблю coming-of-age фільми. Та ж «Ейфорія» якраз виходила, коли ми готувалися знімати це кіно. Було дуже цікаво дивитися її, там офігенний продакшен і теж дуже цікава драматургія. Але поки ми проводили кастинг, я познайомилася з людьми, і дуже велика частина з них не має такого досвіду в 16 років. Вони проживають досить звичайне життя, але теж заслуговують мати свій фільм. Навіть якщо у них немає суперсерйозних драм, вони мають одну велику драму, яка називається: «Мені потрібно дорослішати і робити найважливіші вибори у своєму житті». У цьому віці ти ще не знаєш, що це можна змінити дуже швидко, і це не є таким уже визначальним. А вони зараз дуже переживають за це. І неможливо не переживати, адже ти багато чого проживаєш вперше — закоханість, випуск із тепленької «ванни» свого 11 класу».
Катерина Горностай з акторами фільму «Стоп-Земля»
Режисерка та сценаристка «Стоп-Землі» визнає, що не всі речі у фільмі передають реалії молоді у 2021 році: в ньому зовсім немає TikTok і російського репу, а юним непрофесійним акторам довелося два місяці дотримуватися мовного режиму, щоб навчитися вільно говорити українською. Підлітки відмінно впоралися із завданням, і в їхній мові немає напускної літературності і фальшивих інтонацій, якими частенько грішить українське кіно.
Одна з особливостей «Стоп-Землі» — відсутність моралізаторства на всіх рівнях. Вона не дає відповідей на екзистенційні питання, не показує, як стати кращими, як знайти шлях у житті або вирішити проблему батьків і дітей. Але кіно не має вчити, рівно як і підлітки не зобов’язані відповідати очікуванням старшого покоління. Саме тому повнометражний дебют Катерини Горностай і всі його нагороди можуть розлютити глядачів, які вважають молодь «пропащою» або забули про власні підліткові бунти. Втім, злість може бути продуктивною, оголюючи давно поховані переживання, комплекси і непрожиті почуття.
Також картина буде корисною для батьків, які хочуть розібратися, чим живуть, як відчувають і чому сумують їхні підлітки.
«Коли ти батько або мати, ти бачиш свою дитину, а потім вона йде, закриває за собою двері, і той світ, який за дверима, — він недоступний для батьків, — каже Катерина. — Батькам буде цікаво, як може вигля