Сьогодні вперше за багато місяців Україна, США та РФ зустрінуться за столом переговорів. На полях зустрічей в Абу-Дабі будуть присутні і європейці. Але кожен з учасників переговорів, схоже, збирається говорити про щось своє.
Про те, чого чекати від зустрічей в Абу-Дабі і чи зможуть вони наблизити мир або хоча б перемир’я в Україні – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
- США в слабкій позиції: Переговори пройдуть на тлі програшу Трампом виборів та потенційних проблем для його емісарів – Віткоффа і Кушнера.
- Об’єктивні обмеження: Трамп пропонує амбітну рамку перемовин, але досі немає ознак, що Росія готова йти на конструктив.
- Присутність Європи: В Абу-Дабі будуть присутні європейці, але вже зараз у ЄС та НАТО існує скепсис щодо нових пропозицій Трампа.
- Гуманітарний вимір: Україна прагне масштабувати досвід гуманітарної місії в Олешках, проте цьому заважають низка факторів.
- Китайський фактор: Паралельно триває підготовка до зустрічі Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна, яка може мати опосередкований вплив на російсько-українську війну.
Черговий раунд тристоронніх переговорів в Абу-Дабі – перших в такому форматі з лютого цього року – пройде за цілковито нових умов для США, які залишаються посередником та ключовим рушієм процесу.
Дональд Трамп та Республіканська партія 3 листопада з тріском програли вибори до Конгресу. З одного боку, ці зміни в американській політиці стосуються більше внутрішнього порядку денного. Тепер президенту США буде значно важче проводити законопроєкти через Конгрес. З іншого – демократи вже заявили про низку розслідувань щодо дій Трампа та його команди.
На практиці це означає щонайменше відволікання уваги Трампа на постійні слухання у Конгресі, необхідність змінювати членів своєї команди тощо. Тим більше, що демократи не збираються чекати до січня, коли нове скликання Конгресу офіційно складе присягу.
Читайте також: Синє цунамі. Як Трамп нищівно програв вибори в США і чого чекати Україні
Проте в короткостроковій перспективі на різку зміну політики США щодо Росії чи України розраховувати не доводиться, вважає військовослужбовець Сил оборони України, політичний консультант Олександр Антонюк.
«Єдиний нюанс, що, скоріш за все, в конструктиві Трамп буде суттєво обмежений – у різних, знаєте, фантастичних ініціативах. Можливо, в цьому контексті він, звісно, буде по-іншому поводитися», – каже Антонюк.
Уже в процесі згортання двосторонні дизельні домовленості США з Росією, досягнуті під егідою Трампа.
Ще в середині жовтня в Конгресі представили двопартійний законопроєкт «Про заборону корупційних угод щодо російської нафти», покликаний заблокувати угоду. Та навіть без його ухвалення низка компаній відмовилася від російського імпорту.
Схоже, неприємності чекають і представників Трампа на переговорах – його зятя Джареда Кушнера та близького друга Стівена Віткоффа через конфлікт інтересів.
Перший потрапив на радар конгресменів, бо одночасно з функціями переговорника очолює інвестиційний холдинг Affinity Partners. Щоправда, він має переважно інтереси у Перській затоці, але це означає конфлікт інтересів щодо Ірану, з яким Кушнер та Віткофф також вели переговори.
Другий опинився під пильною увагою з боку демократів, адже, будучи спецпосланцем, одночасно залишається співзасновником криптовалютної компанії World Liberty Financial, велику частку власності в якій викупили фонди ОАЕ.
За даними Financial Times, демократи у Конгресі розглядають можливість розслідування зовнішньої політики адміністрації Трампа та бізнес-інтересів його родини і близького кола, зокрема й Кушнера з Віткоффом.
Тим не менш, і сам президент США, і його емісари вдають, що нічого не сталося, і продовжують заявляти про амбітні «геополітичні» плани.
Порядок денний Абу-Дабі
Дональд Трамп 6 листопада заявив, що в рамках завершення війни в Україні може бути досягнуто масштабної угоди. Причому вона торкнеться не лише України, а й вийде за її межі.
«Це буде велика, прекрасна угода, і всі будуть у захваті», – пафосно заявив він під час спілкування з журналістами у Білому домі.
Заява Трампа прозвучала за підсумками зустрічі з емісаром Путіна Кирилом Дмитрієвим 5 листопада, коли той приїздив в Білий дім до Меланії Трамп, аби відзначити успіх гуманітарної місії в Олешках.
Деталі цих переговорів Трамп не розкрив. Водночас з українськими представниками, які теж прибули на зустріч з першою леді США – Дмитром Лубінцем та Давідом Арахамією – Трамп не зустрічався.
Згодом Кушнер деталізував, що йдеться про п’ять напрямків: постійні консультації з питань безпеки, надійні канали зв’язку на випадок кризових ситуацій, підвищення військової прозорості, взаємні заходи для зниження ризиків ескалації, а також створення довготривалого підґрунтя для забезпечення безпеки та стабільності в Європі.
Як зазначають джерела The Washington Post, зразком слугує Рада Росія-НАТО, яка була створена після закінчення Холодної війни, але зупинена в 2022 році.
Втім, такі заяви – швидше «великий інформаційний шум», вважає Олександр Антонюк. Тим більше, серед членів НАТО досі немає чіткого розуміння змісту ідей Трампа і Кушнера, а сама ідея викликає значний скептицизм, зазначає Politico з посиланням на джерела у Брюсселі.
Разом з тим, на переговорах в Абу-Дабі європейці таки будуть присутні: керівник апарату Урсули фон дер Ляєн Бйорн Зайберт, головний радник з питань зовнішньої політики Антоніу Кошти Анна-Марія Бура, та радники з національної безпеки з Франції, Німеччини та Великої Британії. За інформацією РБК-Україна, також долучиться директор Офісу Генерального секретаря НАТО Джефрі ван Леувен.
Перед основною частиною з ними та представниками Києва окремо зустрінуться Віткофф і Кушнер. За словами голови української делегації Рустема Умерова, з європейськими представниками Україна також проведе окремі координаційні зустрічі.
Читайте також: Як Європа готує арсенали для війни з Росією і чим допомагає Україна
Київ, своєю чергою, має цілком конкретну і практичну адженду. Минулого тижня Володимир Зеленський повідомив, що українська делегація планує порушити питання гарантій безпеки. Серед пріоритетів також – припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, розблокування «зернового коридору», обмін військовополоненими та організація зустрічі лідерів держав.
Зеленський наголосив, що мир для України після війни «не має бути просто словом». Мир має підкріплюватися конкретними гарантіями безпеки, сильною армією і сильним фінансуванням України.
«Коли ми говоримо, що без Європи не може бути стабільного і сталого миру – це правда. Тому що мир з мільйонів компромісів, і без стабільності, і без віри, і впевненості, що завтра не почнеться ще одна війна – такий мир, ви знаєте, точно дуже небезпечний», – підкреслив Зеленський.
У Росії дещо інше трактування порядку денного. Так, речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що обговорювані гарантії безпеки мають бути взаємними. За його словами, це питання «має важливе значення для всеосяжного врегулювання». А голова російської дипломатії Сергій Лавров взагалі назвав гарантії безпеки першим пунктом порядку денного майбутніх консультацій.
Втім, за словами Антонюка, жодних тенденцій до реальних зрушень щодо закінчення війни зараз не спостерігається, оскільки процесу не передує підготовча робота чи консультації на низовому рівні. Натомість РФ продовжує висувати ультиматуми щодо виходу України з її територій як передумову для розмов про мир.
«Коли зустрічаються на вищому рівні тільки для того, щоб у черговий раз говорити про умови припинення вогню, а умови РФ – вийдіть з територій, які ми вважаємо своїми за Конституцією… Я б не став говорити про можливість зупинити атаки з боку РФ станом на сьогодні», – наголошує Антонюк.
Про плани Росії на цей раунд переговорів багато що говорить і сам склад її делегації. До переговорів повертається помічник Путіна Володимир Мединський.
Він відомий тим, що на минулих зустрічах за своєї участі значну частину часу присвячував історичним екскурсам, які не стосувалися безпосередньо предмета перемовин. Хоча з Мединським у делегації будуть і ті, з ким теоретично можна говорити про конкретику – заступники глави МЗС РФ Сергій Рябков та Михайло Галузін, а також представники Генштабу Ігор Костюков та Юрій Жигарловський.
В цих умовах найбільш реалістичним завданням залишається подальше «притирання» делегацій одна до одної, з прицілом на наступні раунди, ймовірно, вже зимою чи весною.
Гуманітарний напрям
Фактично єдиним успішним треком на переговорах з Росією у різних форматах залишається гуманітарний – головним чином обміни військовополоненими. Нещодавно до цього додався успішний кейс місії в Олешках за посередництва першої леді США Меланії Трамп.
Під час вже згаданої зустрічі у Білому домі обговорювалось питання організації майбутніх подібних місій в інших населених пунктах, повідомив український омбудсмен Дмитро Лубінець.
«Після Олешок ми будемо розширювати географію. Наступні кроки точно будуть сконцентровані на території Херсонської області, але ми вже домовляємося рухатись далі, тобто розширювати географію по лінії зіткнення», – сказав Лубінець.
Читайте також: «Це свято, ми повертаємо наших». Як жителі Олешок вирвалися з окупації та голоду
Втім, розраховувати на продовження цієї ініціативи або її поширення наразі складно через низку об’єктивних обмежень.
«Я думаю, що це не буде сильно масштабовано в силу декількох факторів. Цей захід був швидше за все приурочений до виборів 3 листопада (у США – ред.). Це був такий адвокаційний крок, але він приніс хороші результати», – каже РБК-Україна виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Правозахисник наголошує, що ситуація з дотриманням прав людини на окупованих територіях мала б бодай якось контролюватися згідно з міжнародним гуманітарним правом. Проте Росія постійно блокує доступ до окупованих територій міжнародним організаціям.
Чи буде обговорюватися масштабування досвіду Олешок на цьому раунді перемовин, наразі не відомо. Попри це, на гуманітарному треку залишається низка інших критичних питань – крім військовополонених, передовсім, це повернення цивільних.
«Великий трек – цивільні ув’язнені жінки. Ті люди, які перебувають там вже тривалий час і стан здоров’я не дозволяє їм перебувати в ув’язненні. Росію це абсолютно ніяк не турбує, а там люди мають психічні захворювання, соматичні захворювання, і це є величезна проблема», – додає Олександр Павліченко.
Однак, за його оцінкою, наразі немає важелів чи чинників, які змусили б Росію змінити позицію в цьому питанні.
Китайський фактор
Паралельно з підготовкою зустрічі в Абу-Дабі очікується ще одна, більш масштабна – на рівні лідерів США, Китаю та Росії. Вона важлива хоча б з тієї причини, що Піднебесна залишається де-факто глибоким тилом для РФ, а отже від Китаю безпосередньо залежить здатність Кремля продовжувати війну.
Зустріч може відбутися на саміті лідерів Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у китайському Шеньчжені 18–19 листопада. Минулого тижня влада КНР вперше підтвердила обговорення такої можливості, хоча самі переговори трьох лідерів все ще під питанням.
Порядок денний потенційної зустрічі досить широкий: від енергетики та Ірану до розробки нових механізмів контролю над ядерною зброєю. А от українське питання обговорювати не планується.
Читайте також: «Немає аналогів»: Сі Цзіньпін готується до історичної зустрічі з Трампом і Путіним
Як пояснює РБК-Україна старша аналітикиня центру «Нова Європа» Наталія Бутирська, для Пекіна немає великих ризиків в організації цієї розмови, адже він легко подасть це інформаційно як надання майданчика для пошуку миру. Однак ставати повноцінною частиною переговорного процесу щодо завершення російсько-української війни КНР наразі не прагне.
«Китай не бачить готовності сторін до закінчення цієї війни. А без присутності України такої готовності й не буде – це будуть пусті розмови. Китай просто не хоче брати на себе відповідальність чи поручатися за переговори, які взагалі не матимуть успіху», – наголошує Бутирська.
З огляду на це, за підсумками саміту навряд чи варто очікувати будь-яких проривів чи доленосних рішень. Швидше за все, результат переговорів зведеться до формального спільного фото та протокольних заяв для преси про відновлення діалогу між супердержавами.
Та головне питання – яку політику щодо Росії Китай вестиме далі. Низка співрозмовників видання у дипломатичних колах зазначають, що тут важливим чинником залишається Європа, з якою у Пекіна зараз тривають складні торговельні переговори.
За словами Бутирської, Пекін змушений рахуватися з позицією Брюсселя та європейських лідерів – зокрема Німеччини, які чітко сигналізують про неприпустимість вирішення питань європейської безпеки за спиною України.
За підсумками недавнього візиту до КНР президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр піднімав тему російсько-української війни з китайським лідером. За словами президента Німеччини, Сі Цзіньпін також у розмові з ним наголосив, що йдеться про європейський конфлікт. Тому у будь-яких переговорах повинні брати участь європейці.
«Він (Сі – ред.) прямо вказав на те, що це європейський конфлікт, у якому європейці повинні сидіти за столом переговорів», – сказав Штайнмаєр в інтерв’ю ARD.
Тим паче, що ЄС володіє потужними важелями впливу на КНР у сфері економіки. Мова йде про низку інструментів: від скорочення дисбалансу торгівлі до застосування жорстких інструментів на зразок механізму «kill switch» для обмеження імпорту окремих товарів. До того ж Європарламент у своїх останніх рекомендаціях прямо вказав, що безпека України є невід’ємною частиною безпеки самого Євросоюзу.
Читайте також: ЄС готується обмежити вплив Китаю на постачання критичної сировини
«Китай зараз, як вуж на сковорідці, крутиться, аби витримати відносини з різними сторонами. Він перебуває у важких переговорах по торгівлі з ЄС, яка для нього надзвичайно важлива. КНР не може псувати ці взаємини. Тож безпекове питання зараз безпосередньо вплетене у торговельно-економічні та інвестиційні відносини з Китаєм», – підсумовує експертка.
Водночас вона сумнівається, що Пекін повністю відмовиться від підтримки РФ в обмін на торговельні поступки від Брюсселя. За словами Бутирської, Китай діятиме гнучкіше і враховуватиме застереження ЄС, але разом з тим озиратиметься і на послаблення політичних позицій Трампа в США, розуміючи короткостроковість будь-яких домовленостей із ним.
Попри всі дипломатичні маневри, ситуація на землі залишається незмінною. Росія не збавляє обертів війни, продовжує щоденно атакувати українські міста і доводячи, що її ключова мета – не компроміс чи довготривалий мир, а повне знищення України.
Поки навіть самі члени української делегації обережні у прогнозах. Як зазначив у коментарі DW голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, від першого, сьогоднішнього раунду перемовин він «прориву не очікує».
Питання – відповідь (FAQ):
– Хто входить до складу української делегації на переговорах в Абу-Дабі?
– Українську сторону на тристоронній зустрічі в Абу-Дабі представляють міністр оборони Рустем Умєров, очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов та голова фракції «Слуга народу» Давід Арахамія.
– Чи варто очікувати припинення вогню за підсумками нових перемовин?
– Шанси на зупинку бойових дій наразі мінімальні, оскільки Кремль продовжує висувати ультиматуми щодо відмови України від своїх територій. Без консультацій та підготовчої роботи на низовому рівні дипломатичні зустрічі вищого рівня не дають реальних зрушень на фронті.
– Які гуманітарні питання вирішуються на переговорах з Росією?
– Ключовими напрямами залишаються обміни військовополоненими та повернення цивільних ув’язнених, зокрема жінок із важкими захворюваннями. Також обговорюється можливість розширення гуманітарних місій за прикладом Олешок на інші населені пункти уздовж лінії зіткнення в Херсонській області.
– Як Китай може вплинути на позицію РФ щодо війни в Україні?
– Пекін є де-факто глибоким економічним тилом для Росії, однак КНР змушена рахуватися з позицією Євросоюзу – свого ключового торговельного партнера. Брюссель прямо пов’язує економічні відносини з Китаєм із питаннями безпеки України, що змушує Пекін стримувати свою підтримку Кремля.