Бровари і Броварщина тісно пов’язані з іменами Тараса Шевченка, Грицька Чупринки, Михайла Стельмаха, Миколи Бажана та багатьох інших відомих митців слова. У зв’язку з цим необхідно згадати імена ще двох відомих поетів, які деякий час жили і працювали на Броварщині.
Одним із них був український поет, літературознавець і перекладач Микола Зеров (1890 – 1937). Його перебування на Броварщині, а саме – в селі Русанові відноситься до 20-х років ХХ століття, коли Зеров разом з дружиною Софією гостювали у місцевого священика Феодосія Платонова (дружина поета доводилася племінницею Платонову). У цей час, в 1920 – 1923 роках Микола Зеров учителював в Баришівці. Поета добре знала і дочка священика Феодосія Платонова – Фросина, яка навчалася в Баришівській школі. Живучи в Русанові, Зеров багато працював, зокрема, над перекладами українською мовою давньогрецької та римської поезії. В 1923 році Микола Зеров покинув Баришівку і переїхав на роботу в Київ, де займався викладацькою діяльністю, зокрема в кооперативному технікумі. В 1935 році його було заарештовано органами НКВС і вислано на Соловки, де в 1937 році Зеров і загинув. Багато віршів поета ще й до сьогодні залишаються неопублікованими.
Долю Миколи Зерова розділив і інший поет – Михайло Дубовик (1900 – 1941), який був розстріляний під час відступу Червоної Армії в Биківні в 1941 році. За фахом Михайло Дубовик – учитель. Перші твори поета побачили світ в 1924 році. В 1927 році він переїхав з Дніпропетровська до Києва, де працював у журналі «Життя і революція», «Селянській газеті», «Кіногазеті» та інших. Михайло Дубовик був членом літературної організації «Плуг», яка охоплювала близько 200 пролетарських письменників і початківців України і до якої, зокрема, входив і уродженець Броварів поет Дмитро Чепурний. З 1937 року Дубовик працював учителем в Броварах, згодом в Дарниці. У броварській газеті «Стахановець» в кінці 30-х років часто зявлялися його вірші, пронизані щирою любовю до соціалістичної вітчизни, Леніна, дружби народів і, звичайно, Йосифа Сталіна. Як і Дмитро Чепурний, Дубовик був визнаний «ворогом народу» і репресований.