Юрія Данилова з села Красне на Київщині 28 березня розстріляли рашисти. Він був без зброі, але виконував дуже важливу військову місію для ЗСУ. Тіло вдалось знайти у лісі лише через три тижні. Історію чоловіка у Фейсбуці розповіла його односельчанка та медіа-експертка Лариса Мудрак.
«Його називали в селі Юра — сварщик, — пише Лариса Мудрак. — Іноді разом ми розносили дворами нарублені ним рано вранці дрова. Він, посміхаючись, згадував, на яких конференціях чи державних заходах він мене бачив разом з Президентом Віктором Ющенком, а на той час він працював в охороні Віктора Пінчука. Пригадували спільних знайомих. Він вийшов на пенсію в 45 й два роки тому купив дачу у Красному для своїх старіючих батьків й малих дітей.
Застати його на дачі під час окупації було неможливо. Він весь без зупинки допомагав дачникам з різними потребами.
Його дружина Світлана, як і він, знала кожного й носилася як комета-ракета з допомогою. Побачила, що я одного дня ходила дворами з проханням картоплі для супу й принесла ввечері нам сумку картоплі, моркви, цибулі й грибів. А в той час її чоловік Юра монтував у нашому дворі з моїм братом плиту, бо якраз того дня орки підірвали газово-розподільчу станцію нашого дачного села. Юрій Данилов був керівником однієї із оперативних груп нашої самооборони. Він виводив разом з керівником дачного кооперативу Володимиром колону наших машин з села 8 березня, коли нам вдалося врятуватися. Він вилазив на сосну в лісі за кілька метрів від Житомирської траси й пильнував, щоб не було кадирівців, а на прощання чомусь помахав рукою…».
За мужність та патріотизм рашисти й застрелили Юрія Данилова. Його поховали лише 19 квітня. Мешканці Красного планують звернутись до місцевих посадовців з проханням переіменувати в селі вулицю Хутірська в честь загиблого. Крім того земляки добиватимуться, аби Юрію Данилову дали статус участника бойових дій та нагороду Героя України посмертно.