Серед зимових свят в Україні особливо виділяється 13 січня. У цей день відзначають свято Меланки (Маланки), а з настанням темряви сім’я збирається за столом і святкує Щедрий вечір або Василів вечір (напередодні дня святого Василя).
Щедрий вечір трапезу починали з куті. На відміну від Різдвяного блюда кутя називалася не багатою, а щедрою. Піст вже закінчився, а тому кутю робили скоромною: заправляли вершковим маслом, у деяких регіонах крім меду, маку, родзинок та горіхів, клали в кутю ще й ложку свіжого сиру.
Уся сім’я з нетерпінням чекала у гості хлопців, які виконують щедрівки. На відміну від колядок, щедрівками бажали господарям процвітання, гарного врожаю, щедрих запасів, приплоду худоби та щастя в домі. В останніх рядках щедрівок часто згадувалося про те, що новий рік буде надзвичайно вдалим для сім’ї, якщо вона не поскупиться на частування. Дякували щедрувальникам зазвичай тим самим, що в Щедрий вечір ставили на стіл: пиріжками, солодощами, яблуками, домашньою ковбасою. Іноді давали гроші, але у більшості регіонів традиція наказувала розплачуватися частуваннями.
В Україні був поширений веселий обряд вигулювання Меланки. У Меланку переодягався юнак і зображував господиню-невміху, у якої все валиться з рук і будь-які домашні справи перетворюються на комічні ситуації.
З ранку 14 січня по хатам ходили хлопчики-засівальники. Було прийнято, що у свято першим в дім має зайти чоловік, тому підлітки охоче брали на себе роль щасливого першого гостя. «Засівали» в домі зазвичай житом чи пшеницею. Жито символізувало довгі роки життя, пшениця — багатство, достаток. Господарі, прибираючи в хаті після свят, зерно не викидали, а згодовували домашній худобі або розсипали біля ганку.
По погоді на день Меланки судили про майбутнє літо. Якщо вдарили сильні морози, то липень буде прохолодним, а яблуні та сливи не вродять. Якщо ж настала відлига, то літо буде дощовим.