Видання «Economist» оприлюднило підрахунки економістів скільки коштуватиме відбудова України при нинішньому стані війни. І акцентувало увагу, що при цьому знадобляться і реформи, які не дадуть Україні знову поринути у олігархічно-корупційне болото. Подаємо скорочений переклад.
Дослідники з Центру досліджень економічної політики (CEPR) оцінили загальну вартість відновлення України в районі 200-500 мільярдів євро (220-540 мільярдів доларів).
Те, як відбудеться реконструкція та супутні їй реформи, буде так само важливо, як і витрачені гроші. Якщо все буде зроблено правильно, то зможе перетворити економіку, яка колись була захоплена олігархічними інтересами, на щось більш відкрите та динамічне.
Віденський інститут міжнародних економічних досліджень (WIIW) вважає, що постраждалі регіони становлять близько 29% українського виробництва. Споживання електроенергії знизилося приблизно на третину порівняно з минулим роком. Згідно з опитуванням Нацбанку, 30% фірм по всій країні повністю припинили виробництво, а ще 45% скоротили випуск продукції. Світовий банк вважає, що цього року ВВП скоротиться на 45%.
Уряд намагається обмежити збитки, де це можливо. Допомога Заходу у розмірі близько 7 мільярдів доларів підтримує державні фінанси на плаву. Фермерам виділили 20 мільярдів гривень (675 мільйонів доларів), щоби вони могли продовжувати працювати на своїх полях. Виробники можуть звернутися за допомогою у переїзді в межах України. Оскільки Росія блокує основний експортний маршрут України через Чорне море, уряд працює з ЄС, аби полегшити наземну торгівлю. У ньому йдеться про те, що 80% експорту все ще може залишити країну.
Тим не менш, відновлення знівечених війною регіонів обійдеться дорого. Попереду три основні завдання.
Очищення регіонів від мін та іншого вибухонебезпечного сміття. Хоча повний ступінь забруднення далеко не зрозумілий, минулий досвід дає уявлення про пов’язані з цим витрати. До цієї війни Міноборони України оцінило вартість розмінування Донбасу, захопленого Росією у 2014 році, у 650 мільйонів євро. Зусилля з розмінування в масштабах Іраку коштуватимуть приблизно 1 мільярд доларів протягом десяти років.
Їжа та житло будуть великими видатками. Як виробник зерна та інших сільськогосподарських товарів, Україна, ймовірно, зможе нагодувати нужденних. Але кількість внутрішньо переміщених осіб продовжуватиме зростати: на момент написання статті воно становило 7,1 млн. (ще 4,5 млн. покинули країну). Трекер, складений Київською школою економіки, оцінює вартість зруйнованого житла у 29 мільярдів доларів.
Відновлення пошкодженої інфраструктури та промислових об’єктів. Київська школа підрахувала, що руйнація всього, від електростанцій та заводів до мостів та доріг, на сьогоднішній день перевищує 50 мільярдів доларів (див. діаграму 1).
Фінансування має надходити від західних урядів, міжнародних організацій та приватних інвесторів. (Пропозиція використовувати заморожені російські активи була висунута, але здається малоймовірною, якщо вона не буде прийнята в рамках мирного врегулювання).
Наступне питання — це розподіл грошей, складне завдання в економіці, де тривалий час домінували корисливі інтереси. Україна зробила свій тендерний процес конкурентоспроможнішим з 2014 року, але цього разу контрактів буде набагато більше. CEPR пропонує використовувати рамкові угоди – постійні контракти з фірмами на постачання певного продукту за фіксованою ціною – та відкриті контракти, які навіть без тендерів забезпечують прозорість.
Заключний етап відновлення України полягатиме в тому, щоб допомогти її економіці процвітати у довгостроковій перспективі.
Ще до війни МВФ закликав уряд зміцнювати антикорупційну базу та верховенство закону.
Політична підтримка українцями складних реформ та пильна увага до повоєнного інвестиційного процесу матимуть вирішальне значення для успіху відновлення.
Тим часом, реконструкція минулого передбачає, що успіху можна досягти за рахунок тіснішої інтеграції з Європою, як це сталося кілька десятиліть тому із Західною Німеччиною. Швидке зростання Польщі також часто пов’язують із інтеграцією: за 15 років після вступу до ЄС її ВВП на душу населення збільшився більш ніж на 80%.
Україна вже повернула на захід. Частка експорту до ЄС зросла приблизно з 30% у 2014 р. до 36% у 2020 р., а частка експорту до Росії знизилася з 18% до 5,5% (див. діаграму 2). Одним із способів заохочення реформ було б зробити їхньою вимогою для подальшої інтеграції в європейські ринки та ланцюжки поставок — скажімо, через шлях до членства в ЄС. «Принадність приєднання в тому, що воно створить в Україні консенсус щодо кінцевої точки хворобливого процесу реформ і закріпить напрям реформ», — стверджує Беата Яворчик з ЄБРР.