За підписаною 3 листопада 1906 у Берліні Міжнародною радіотелеграфною Конвенцією єдиним сигналом лиха для радіозв’язку на морі був встановлений сигнал (…—…). Радіостанції 29 країн, що підписали конвенцію, повинні були приймати його з суден поза всякою чергою.
Після того, як на початку 1900-х років на морських суднах з’явився радіозв’язок (або безпровідний телеграф) виникла необхідність у стандартизації комунікації між ними. З цією метою в 1903 році в Берліні пройшла Перша міжнародна радіотелеграфна конференція, яка прийняла рішення про надання пріоритету сигналам про допомогу, одержуваних від кораблів у морі. Першим таким сигналом став сигнал CQD ( — · — · — · — · · ), який був затверджений 7 січня 1904 року компанією Marconi International Marine Communication Company і призначався для суден, обладнаних її радіоапаратами. Для цієї абревіатури моряки швидко підібрали фразу «Come Quick, Danger» («Приходьте швидше, небезпека»).
Наступного року компанія Telefunken запровадила протокол, який був прийнятий як обов’язковий для усіх німецьких суден, — для особливих ситуацій вводилися три спеціальних додаткових сигнали, призначенням яких було привернення уваги і створення режиму радіотиші для забезпечення екстреного виклику. Сигнал Notzeichen (…—…) принципово відрізнявся від усіх інших букв і символів коду Морзе і його можна було легко виділити з потоку більш коротких елементів абетки Морзе, оскільки навіть у разі, якщо сигнал приймався не з початку, то при декількох повторах його вид визначався безпомилково. Крім того сигнал мав симетричну структуру, зручну для розпізнавання.
В 1906 році у Берліні було скликано Другу міжнародну радіотелеграфну конференцію за участю двадцяти дев’яти країн світу, в тому числі Британії, Німеччини, Росії, США, Франції і Японії. На ній в якості єдиного міжнародного сигналу лиха було затверджено сигнал Notzeichen (…—…). Для полегшення запам’ятовування він отримав декілька літерних позначень (наприклад, VTB, IJS, VGI, SMB, SOS, IAGI, IATNI, EEETTTEEE). Серед них найстійкішим виявився сигнал SOS, з яким пов’язувалися різні фрази: «Save Our Ship» («Врятуйте наш корабель»), «Save Our Souls», «Save Our Spirits» («Врятуйте наші душі»), «Swim Or Sink» («Пливіть або потонемо»), «Stop Other Signals» («Припиніть інші сигнали»).
Вперше сигнал SOS був застосований 10 червня 1909 року лайнером «Славонія», що зазнав катастрофи біля Азорських островів. У 1910 році, коли сигнал SOS уже був загальновизнаним у світі. Поданий в ніч на 15 квітня 1912 року з корабля «Титанік», SOS був восьмим у світі сигналом лиха подібного типу. У роки Другої світової війни для інформування про тип небезпеки до сигналу SOS додавались додаткові коди — SSS означав напад підводних човнів, RRR і QQQ — крейсерів, ААА — літаків.
З 1 лютого 1999 рішенням Міжнародної морської організації сигнал SOS був замінений автоматизованою системою оповіщення про лихо — GMDSS, хоча сам сигнал SOS може й далі використовуватись.