Вишитий рушник здавна є обов’язковим атрибутом під час таїнства вінчання у церкві. Наші предки вірили, що правильні візерунки можуть допомогти парі жити у мирі та злагоді.
Цікавими фактами про весільний рушник поділились на сторінці Violity в Instagram.
Які таємниці приховує український весільний рушник
Важко переоцінити значення рушника в культурі українського народу. Цей предмет вважається духовним символом нації. У візерунках читаються прадавні магічні знаки, образи й символіка. Рушник — це неодмінний атрибут народного побуту, який супроводжував українців протягом їхнього життя — і в горі, і в радості.
Саме він є обов’язковим атрибутом у багатьох народних та релігійних обрядах. Він також часто зустрічається і в пісенній творчості.
Вишитий рушник на весілля мав символізувати щасливу дорогу у подружнє життя. Часто на рушнику зображали калину як жіночий символ, дуб — чоловічий. А ще — Дерево життя або Райське дерево — воно було головний елементом візерунка.
Виноград символізував плодючість й означав продовження роду. А от мак хоч і є квіткою пам’яті роду, його не вишивали на весільних рушниках, бо він уособлює скорботу.
Маловідомі факти про весільний рушник
У давні часи для весілля готували майже 40 рушників різноманітного призначення. Наприклад, дослідники нарахували у весільному обряді на Київщині на початку ХХ столітті два десятки різних весільних рушників.
У сучасному обряді їх кількість зменшилось. Серед них наступні:
- основний, який стелять молодятам під ноги
- під коровай
- під Євангеліє у церкві
- рушники на іконі Ісуса Христа та Богоматері, якою благословляють молодих
- рушники для перев’язування старост
- 4 вишиті серветки для тримання свічок у церкві
Рушник, на якому благословляють молодих, є найдовшим, найбагатшим і його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він — оберіг майбутньої родини.
Ширина такого рушника була від 45 см, а довжина від 3 до 5 м. Довжина символізувала тривалість подружнього життя.
Вишивати рушник треба на цільному полотні й в жодному разі не зшивати з двох частин, оскільки сім’я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не має бути порізаною.
Для вишивання весільного рушника використовували тільки 1 голку. Поганою прикметою вважалося, якщо під час роботи голка ламалася чи її губили.
Вважається, що лицьова сторона рушника — для людей, а виворітна — для Бога. І якщо перша відображає те, що ми робимо, то друга — те, що ми думаємо.
Існувала прикмета — якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ.