Американська газета The New York Times опублікувала на передовиці статтю про трьох українських воїнів-пластунів, які стали на захист України після початку повномасштабного вторгнення і служили у лавах Сил спеціальних операцій ЗСУ. На жаль, двоє захисників загинули на фронті у віці 27 років.
Артем, Дмитро та Роман познайомилися ще хлопчиками в скаутському загоні «Пласт» у Львові. Відтоді й почалася їхня дружба. «Артем, Дмитро і я були як три сторони горизонту: південь, захід і схід», – казав Роман. Попри те, що інтереси та характери хлопців сильно відрізнялися, вони швидко стали близькими друзями.
Потім у кожного в житті було навчання, робота та великі плани. А після 24 лютого 2022-го їх усіх обʼєднала велика війна – після повномасштабного вторгнення РФ всі троє хлопців пішли добровольцями на фронт. Пізніше Дмитро казав, що війна з друзів зробила їх братами.
Артем, який у 2014 році вже воював із російськими загарбниками, після початку великої війни повернувся з-за кордону, аби знову стати на захист України. Роман був у Києві та пішов до війська добровольцем-резервістом за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення. Дмитро теж вирішив добровільно долучитися до війська.
«За кілька днів троє чоловіків зустрілися на базі в центрі України, щоб підписати контракти та розпочати навчання. І три життя, які розійшлися ще з часів скаутів, знову зустрілися. Невдовзі вони попрямували на схід у складі спеціального оперативного підрозділу», – сказано в повідомленні.
За словами Романа, побратими розуміли, наскільки високим є ризик втратити когось із їхньої дружньої команди. «Ми багато говорили про смерть. І тоді це сталося», – сказав він.
Через чотири місяці після початку великої війни, в ніч на 18 червня, Дмитро та Артем перебували в таборі на півдні України (Роман в той час був на завданні в іншому селі), коли туди прилетів російський снаряд. Артем отримав дуже серйозні травми, Дмитро намагався якнайшвидше довезти побратима до польового шпиталю, але вже за годину 27-річний воїн помер.
Роман та Дмитро приїхали на похорон друга у Львів, а вже за кілька днів повернулися на передову. «Вони пережили літо, проводячи операції на південному сході України. Вони мали один одного та своїх товаришів, і місія все ще була чіткою, оскільки вони боролися за повернення території навколо Херсона від російських військ», – сказано в статті. Вони одними з перших увійшли до Херсона у день його звільнення.
Втративши Артема, друзі все більше задумувалися про своє майбутнє. Із різницею в місяць хлопці освідчилися своїм коханим.
Після зими на фронті на початку березня 2023-го військовим дали невелику відпустку. Після кількох днів відпочинку Дмитро повернувся до табору на Херсонщині, а Роман планував приїхати кількома днями пізніше. Чоловік 12 березня ще був у Києві, коли з півдня йому подзвонив інший військовий зі страшною звісткою.
Війська РФ виявили їхню позицію та атакували дронами-камікадзе. Дмитро загинув миттєво, йому також було 27 – він не дожив до свого весілля три тижні. Роман знову вирушив на Львівщину, аби поховати ще одного друга.
«Так чому я не був з ними?» Ти думаєш, що якби ти був там, ти міг би щось зробити, врятувати їх чи щось таке», – каже Роман.
Роман Лозинський, який є народним депутатом України, повернувся до роботи в парламенті, хоча й залишається військовослужбовцем. Він має намір зробити все, аби зберегти памʼять про своїх друзів, які віддали життя за Україну