Киянка Олена Ляшенко понад 10 років була лідером збірної України у жіночому одиночному катанні, тричі ставала призером чемпіонатів Європи, що після неї не вдавалося нікому з наших фігуристок. Боролася з росіянками Іриною Слуцькою та Оленою Соколовою, а потім стала мамою та поїхала до Чехії.
OBOZ.UA вирішив розповісти, як склалося життя після завершення кар’єри в однієї з найкращих українських майстринь ковзана, якій доводилося боротися із суддівською упередженістю та відстоювати право змагатися, а не варити на кухні борщі.
Олена Ляшенко голосно заявила про себе 1995 року, ставши бронзовою призеркою свого другого чемпіонату Європи, а на світовій першості 19-річна киянка увійшла до топ-10. Здавалося, перемоги також не за горами. Однак наступні 8 європейських чемпіонатів вона постійно зупинялася один-два кроки до п’єдесталу. А на ЧС найкращим показником стало шосте місце.
Тим часом Європу по черзі вигравали росіянки Слуцька та Бутирська, а 2004 року, коли всі представниці РФ залишилися за спиною, у Будапешті Ляшенка несподівано обійшла угорка Юлія Себестьєн. А українці дісталося «срібло» чемпіонату континенту.
Склалося враження, що протягом більшої частини кар’єри судді ставилися до Олени надто прискіпливо: те, що прощалося одним, відбирало у киянки дорогоцінні бали. І це в той момент, коли її суперниці готувалися з мультисучасних залів, а Ляшенко – на твердому льоду і бувало без опалення у роздягальнях.
Крім нагород ЧЄ у 2004-му та 2005-му році на рахунку українки були й інші успіхи, наприклад, перемога на Гран-прі Китаю-2003. Тому на Олімпіаду-2006 Ляшенко їхала з певними надіями, проте напередодні перехворіла на грип, та й судді після дуже чистої короткої програми закинули її аж на 13 місце.
«У душі залишилася образа на суддів. Адже коротку програму виконала добре – навіть не очікувала від себе такого», – зізнавалася згодом українка.
До того ж після цього сезону фігуристка загострила травму спини, і вона вирішила повісити ковзани на цвях, хоча їй дуже хотілося стати призером Олімпіади…
Після Ігор Олена у Києві взялася тренувати дітей та будувала сімейне життя. Перший шлюб спортсменки не склався через різні погляди на кар’єру Ляшенка: «Що таке бути заміжня за неспортсменом, я вже знаю з власного досвіду. З першим чоловіком ми прожили разом п’ять років, і я розлучилася — він зажадав від мене кинути спорт, займатися будинком і стояти біля плити».
Натомість у другому шлюбі фігуристці пощастило. 18 вересня 2005-го 29-річна Ляшенко розписалася із п’ятиборцем Андрієм Єфременком. Познайомилися вони завдяки братові нареченого, Михайлу Єфременку, який зустрічався з подругою Олени зі збірною, фігуристкою Галиною Маняченком. Андрій якось за компанію прийшов на тренування дівчат, після чого попросив у Галі номер Ляшенка.
«Почалося все з повідомлення, в якому Андрій попросив з ним зустрітися. Так чотири роки і зустрічалися. Перевіряли почуття. Поряд з Андрієм я почуваюся дуже комфортно, він мене розуміє з півслова. Не доводиться нічого пояснювати, коли приходжу з тренування втомленої. Завжди підтримує. За чотири роки у нас жодного разу не було серйозних суперечок», – зізнавалася Олена fakty.ua.
У 2013 році Олена з дітьми та чоловіком перебралися до Чехії – під Прагу: «Переїхали, тому що чоловікові запропонували в Чехії дуже цікаву роботу. Зміна проживання відбулася не через те, що ми хотіли поміняти країну чи мене щось не влаштовувало Україні».
У Чехії Ляшенко знайшла роботу дитячого тренера: «Мені допомогли зв’язатися з клубом фігурного катання роботодавці чоловіка. Ми шукали недалеко від нашої оселі. Використовуємо ковзанки і в Празі, і ті, які поряд. Я взяла маленьких діток. Тут спортом займаються більше як хобі, оздоровлення для дітей, а не професія. Що ускладнює тренерську роботу (посміхається). Готуєш дитину до 10 років, а потім батьки кажуть, що тепер посилено навчатимуться».
Олена зізнавалася, що в Чехії спокійніше і спокійніше життя – ніхто нікуди не поспішає, тоді як в Україні завжди гонка. І це надає внутрішню стабільність. І хоч до переїзду фігуристка була в Чехії, і не раз, все одно потрібен час, щоб звикнути.
Дітям Ляшенко у новій країні було комфортно. Молодші – двійнята Мирон та Гордій – ходили з мамою на ковзанку, займалися фігурним катанням та хокеєм, навіть брали участь у змаганнях. А старший Платон, як і тато, вибрав п’ятиборство і до 9 років уже здобув медалі чемпіонату країни.
Після початку повномасштабної війни в Україні на своїй сторінці у Facebook Ляшенко розповідала, через що проходить її батьківщина через криваве вторгнення російських окупантів, показувала загиблих спортсменів та жертв ракетних атак.
