Письменник Микола Гоголь, який народився в селі Сорочинці, що на Полтавщині, рівно 215 років тому, дуже довго був суперечливою персоною в літературному світі, адже росіяни переконали деяких читачів у тому, що твори автора – їхній культурний спадок. Однак багато істориків і літературознавців з цією думкою не погоджуються, схиляючись до того, що росіяни «вкрали» видатну постать.
Суперечки викликані здебільшого через те, що Гоголь писав російською мовою, а значну частину життя провів на території сучасної Росії. OBOZ.UA вирішив навести аргументи на користь думки, що Гоголь – український письменник, і в 2022 році робоча група Міністерства освіти і науки України не просто так рекомендувала його для вивчення саме на уроках української літератури.
Місце народження та походження
Хоча в 1809 році автор «Вечорів на хуторі біля Диканьки» народився в складі Російської Імперії, територіально Сорочинці – це населений пункт у складі сучасної України. Крім цього, він походив відомого козацько-старшинського роду Гоголів-Яновських. Не один історик стверджував, що письменник пишався своїм походженням і проводив чітку паралель між українським і російським.
Знав українську мову
Росіяни часто апелюють до того, що свої твори Гоголь писав російською мовою, проте, на жаль, серед українських письменників це не рідкість. Такі роботи можна знайти в доробках Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка та навіть Тараса Шевченка, проте це не робить їх росіянами.
З різних джерел літературознавці довідалися, що в житті автор «Мертвих душ» розмовляв з відчутним українським акцентом, і, як це тоді називали, суржиком. Не слід забувати й про історичні виклики та утиски української мови в той час.
Ідентичність
Відомі російські культурні діячі тих років описували Гоголя як «малороса» та «х*хла», тим самим підкреслюючи, що письменник не ідентифікував себе як росіянин та не прагнув здаватися для них «своїм».
1845 року в книзі пацієнтів карлсбадського санаторію Гоголь французькою мовою підписався: «Mr. Nicolas de Gogol, Ukrainien, établi à Moscou», тобто «Микола Гоголь, українець, що проживає в Москві».
Тепле ставлення до рідної культури
Збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород» містять детальний опис колориту, побуту, традицій та вірувань українського народу. Герої цих творів – українці – розмовляють в творах словами, які російські читачі ніколи навіть не чули. Для них автор створив словник, ще раз демонструючи, що близька йому саме українська мова і забувати її він не хотів.
Водночас, як стверджують критики, його «російський цикл» пронизаний сарказмом, насмішками, критикою та сатирою.
Листи Гоголя
Скільки б часу письменник не провів серед росіян, думками він завжди повертався до рідного краю. Найяскравіше це видно в приватних листуваннях українця з людьми, яким він довіряв. Наприклад, другу та земляку Михайлу Максимовичу письменник радив повертатися з Москви до України.
«Киньте, нарешті, цю Кацапію і їдьте в Гетьманщину. Я сам думаю це зробити… Якщо добре помислити, то які ж ми дурні єсьмо», «Туди! Туди! До Києва! До древнього, прекрасного Києва! Він наш, він не їх — чи неправда?» – писав Гоголь.