Двічі намагався вкоротити собі віку: історія оборонця Зміїного, який пережив катування в полоні (відеорозповідь)

Для Владислава Задоріна війна розпочалася ще задовго до 24 лютого. Пройшовши АТО, хлопець служив на острові Зміїний. Там він зустрів перші дні повномасштабної війни. Владислав розповів про пережите та повернення з російського полону.

Крейсер Москва знайшли у Google: історія оборонця Зміїного

Олексій служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти. Під час АТО воював на напрямках Волновахи, Костянтинівки та Торецька. Потім була оборона Кримського напрямку — Чонгар, Чаплинка. 24 лютого 2022 стало для Владислава важким днем.

Буває, сняться сни, повторюються всі ці події. Це був дуже важкий день. Ми навіть тоді не знали, що війна почалася. Якби не Telegram-канали, не зрозуміли б. Спочатку ми подумали, що це навчальна тривога.

Коли сказали, що тривога бойова, хлопці спершу не звернули уваги. Адже їх часто підіймали о четвертій ранку за навчальними тривогами. Військові на острові Зміїному думали, що до них прийдуть в останню чергу. Але о дев’ятій ранку вже почали підпливати російські розвідники.

Зараз також дивляться

Десь об 11 годині ми побачили крейсер Москва. Як зрозуміли, що це він? Завдяки Google пробили цифри, зрозуміли, що це ракетоносець. Знали, що одна ракета рознесе вщент наш острів.

Фортифікацій чи сховків на острові не було. Коли підійшов інший корабель — Васілій Биков, наші захисники опинилися в оточенні. Вирішили стояти до кінця, бо, думали, що це їхні останні години життя. Росіяни погодилися випустити з острова цивільних.

Втратив дар мови у російському полоні: історія матроса 36-ї ОБМП Юрія Гульчука

У російських катівнях хлопець пробув майже 2,5 роки.

Під час бомбардувань, розповідає Владислав, він вів прямий ефір в Instagram, тож усе зафіксовано. Потім висадився російський десант, і наші військові потрапили у полон. Росіяни розповіли, що відтворили острів і за два місяці відпрацьовували висадку.

Сили були нерівні, вони взяли острів у кільце. Документи і телефони забрали, поклали обличчями в підлогу. Ми пролежали так 12 годин. Уночі був сильний шторм, нас накривали хвилі. Думав, у мене від холоду відмовлять ноги.

Перші два тижні до наших полонених ставилися добре. Годували та робили картинку, сподівалися на бліцкриг. За два тижні, вже з Курська, почалися жорстокі реалії російського полону. Владислав пробув у російських катівнях 1 рік і 10 місяців — 679 днів.

Найважче морально було, коли 31 грудня 2022 року мене везли на обмін, і не обміняли. Мене одного повезли назад у Курське СІЗО. Того вечора у мене була спроба самогубства.

Владислав каже, двічі від самогубства його рятували побратими. На жаль, наші полонені намагаються вкоротити собі віку різними способами, щоб не бути катованими росіянами. Найбільше добивав інформаційний вакуум.

Росіяни у Курську катували наших захисників водою та електрошокерами, струмом, розбивали пляшки об голову, катували “квадратом”, били ногами, встромляли голки під нігті. З полону Владислав повернувся з інвалідністю.