З лютого 2022 року Україна отримала велику кількість збройових систем від іноземних партнерів, що зробило величезний внесок у боротьбу з агресором. Водночас українські зброярі не сиділи склавши руки й активно працювали над власними зразками, які за ефективністю можуть стати в один ряд із західними аналогами.
За три роки від початку повномасштабного вторгнення Росії українські інженери та виробники зброї розробили та реалізували низку вітчизняних проєктів. Серед систем озброєння, які значно посилили потенціал Збройних сил України з 2022 року, вирізняються високотехнологічні безпілотні системи, що зумовлено реаліями сучасної війни. Поряд із ними українські зброярі зуміли розробити й класичні зразки, зокрема, артилерії, ракетного озброєння та бронетехніки.
У цьому матеріалі Фокус розгляне 10 найвидатніших зразків озброєння України, які неодноразово довели свою ефективність на полі бою.
Щоб відкрити картку обраної вами системи озброєння, натисніть на фото.
Безпілотні системи
Морські дрони кардинально змінили правила морської війни, ставши головною загрозою для флоту противника. Вони дають можливість завдавати ударів з високою точністю, не піддаючи ризику екіпажі.
Коментарі експертів
Вітчизняні розробки в галузі безпілотних систем прокоментував військовий експерт Національного інституту стратегічних досліджень Максим Паламарчук. У коментарі Фокусу він зазначив, що біля джерел створення безекіпажних катерів стоять саме бойові підрозділи спецслужб, а не українських ВМС.
«У будь-якій кардинально новій системі озброєнь важливими є не лише технічні, а й організаційні виклики. Показово, що піонером розвитку безекіпажних катерів і значною мірою продовжують залишатися драйвером цього процесу не військово-морські сили, а бойові підрозділи спеціальних служб — СБУ та ГУР», — зазначив він.
Також Паламарчук окреслив технічні проблеми, з якими стикаються українські розробники.
«З технічного погляду очевидно, найбільшу проблему становить забезпечення надійного зв’язку на великій відстані та в умовах застосування противником РЕБ. Ймовірно, дефіцит технологій, зокрема штучного інтелекту, ускладнює перехід до підводних дронів, які здатні створити значно вищий рівень загрози», — додав експерт.
Своєю чергою військовий історик, доктор історичних наук Андрій Харук звернув увагу на те, що подібні ініціативи, як правило, низові, а не «спускаються зверху» державними відомствами. Так було і з надводними безпілотниками, коли СБУ і ГУР створювали свої зразки, і з безпілотними літальними апаратами.
«Імовірно, це виглядає так: виробник пропонує свою конструкцію, а Міністерство оборони ухвалює (або не ухвалює) рішення про допуск до експлуатації. Можливо, але це тільки моє припущення, такі роботи ведуться взагалі без якогось формалізованого завдання з боку Міноборони», — зазначив Харук.
Ракетне озброєння
Загалом за три роки війни арсенал ракетного озброєння України поповнився далекобійними зразками, що здатні завдавати удару в глибокому тилу противника, вражаючи його критично важливі військові об’єкти — системи ППО, аеродроми, військові підприємства тощо. А створення ракет-дронів свідчить про інноваційний та гнучкий підхід українських інженерів у поточних реаліях війни.
Коментарі експерта
Ситуацію зі створенням вітчизняного ракетного озброєння прокоментував авіаційний експерт Анатолій Храпчинський, який, як і у випадку з безпілотними системами, наголосив на наявності горизонтальних зв’язків між військовими й розробниками.
«Основним двигуном у розвитку далекобійних можливостей України був приватний сектор, який допустили до можливостей розробляти таке озброєння. І я б тут не говорив про якісь законодавчі норми, тут більше бажання самих виробників і прямий діалог із військовими, додатково лобіювання цього питання Міністерством цифрової трансформації, яке взяло шефство над цим напрямком», — зазначив експерт.
Артилерійські системи, бронетехніка та РЕБ
Підсумки
Створення і виробництво в Україні вітчизняних систем озброєння в умовах війни, які в буквальному сенсі сходили з конвеєра і вирушали на поле бою, свідчить не тільки про великий потенціал українських зброярів, а й про мобілізацію українського суспільства.
Наприклад, у контексті виробництва далекобійних систем, на думку Храпчинського, українці виконали величезну роботу, зробивши певний внесок у розвиток вітчизняної школи ракетобудування.
«Багато в чому українські інженери виконали колосальну роботу, пройшовши повний цикл відтворення технології виробництва ракет — від фундаментальних досліджень і розроблення конструкторської документації до тестування, серійного виробництва і бойового застосування. Цей шлях включав у себе відновлення втрачених компетенцій, адаптацію сучасних технологій і створення нових рішень в умовах обмежених ресурсів і постійних викликів воєнного часу», — підкреслив авіаексперт.
Завдяки низовим ініціативам, горизонтальним зв’язкам і залученню багатьох ентузіастів (якщо говорити про виробництво дронів), а також, безумовно, західній військовій допомозі, яка стала можливою завдяки діям уряду, українська армія практично три роки дає відсіч противнику, який перевершує його в технічному і ресурсному плані.