У понеділок 10-го листопада сталися дві знакові в історії держави події.
По-перше, вся країна почала дізнаватись, хто такий Тимур Міндіч і що саме він насправді керує її енергетикою.
По-друге, країна прокинулась без Тимура Міндіча. Адже, як уже писала «Українська правда», товариш президента раптово згадав про ізраїльське громадянство і за чотири з половиною години до обшуків, о 2-ій годині ночі, перетнув державний кордон. Хоча ще напередодні ввечері у нижній квартирі Міндіча горіло світло.
Як лихоманило головні кабінети країни протягом тижня? Хто в найближчому оточенні президента наразі боїться підозри від НАБУ і САП? Куди подівся секретар РНБО Рустем Умєров, і як це може бути пов’язано з найбільшою в історії країни антикорупційною операцією «Мідас»?
«Українська правда» дізнавалася подробиці.
«Він просто розкладав по пакетах»
Минув тиждень, відколи Тимур Міндіч почав переховуватися в Ізраїлі від українського правосуддя.
В підземний паркінг будинку за адресою Грушевського, 9А більше не пірнають одна за одною автівки з оперативними номерними знаками, а політичне керівництво держави постало перед найбільшими викликами за шість з половиною років при владі.
Опитані УП співрозмовники в оточенні президента Володимира Зеленського наголошують, що ніхто з представників влади не хоче брати на себе вину в тому, що сталось, але «і крок якийсь вперед робити треба». Бо що далі, то більше стає очевидним, що за такої концентрації влади в чотирьох руках непомітно «партизанити» в урядовому кварталі «Карлсон» Міндіч не міг.
Думки стосовно головного фігуранта операції «Мідас» розділились.
Факти, вже оприлюднені антикорупційними органами, свідчать, що Тимур Міндіч – верхівка корупційного айсберга. Хоча більшість опитаних УП джерел у політичних і бізнесових колах вважають, що сумнозвісний «Карлсон» – саме та частина айсберга, яка розташована під водою.
Важливо також нагадати, що керівники НАБУ і САП протягом тижня неодноразово наголошували, що інформація ще опрацьовується, записів і зашифрованих фігурантів дуже багато, а тому можна очікувати на нові гучні викриття та прізвища.
«Він просто розкладав по пакетах», – описує роль Міндіча в організації злочинного угруповання один із українських бізнесменів.
«Неважливо, хто касир – Міндіч чи Курченко. Якщо є запит на функціонал – це може бути будь-хто»,– розмірковує над функцією Карлсона інший представник списку найбагатших українців.
Наразі, як переконують співрозмовники «Української правди», наближені до Офісу президента, український політикум завмер в очікуванні – в очікуванні винних. Бо такий тіньовий «гаманець» в особі Міндіча, про який країна дізналася минулого тижня, наразі в Україні можуть собі дозволити не так багато людей.
З Єрмаком чи без?
Кілька співрозмовників УП в уряді та ОП запевняють, що керівник Офісу президента Андрій Єрмак переконує Зеленського, що за проблемами, які навалилися на владу останнього тижня, може стояти олігарх Ігор Коломойський, який вже третій рік перебуває в СІЗО СБУ.
«Знайти ворога, щоб не визнавати провини – одна з улюблених тактик в Офісі», – переконують співрозмовники, наближені до Банкової.
Свого часу в подібний спосіб на посаді рятувався заступник Єрмака Андрій Смирнов, який згодом, після матеріалу УП, отримав підозру в незаконному збагаченні. Але аж до самої підозри посадовець продовжував переконувати президента, що це атака ворогів.
Тією ж тактикою скористався й інший заступник Єрмака Ростислав Шурма, коли його звинуватили в можливій крадіжці 300 мільйонів гривень, які держава сплатила бізнесу його брата на тимчасово окупованих територіях. Тоді Шурма запевняв, що це начебто помста того ж таки Коломойського.
Тим часом і сам Коломойський активно почав коментувати Міндічгейт під час судових засідань, називаючи бізнес-партнера президента «стрілочником» і людиною, яка «не тягне на главу мафії».
За словами багатьох співрозмовників із політичних кіл, наразі керівництво держави найбільше турбує те, чи може керівник Офісу президента отримати офіційну підозру під час розслідування діяльності злочинної організації Карлсона.
«У нас всередині системи всі розуміють, хто саме був драйвером наїзду на НАБУ у липні. Якби тоді цього не почали, якби не обісрались, якби після того, замість заспокоїтись, не почали копати під Клименка (керівник САП – УП), то весь цей «Мідас» виліз би десь через рік, а не зараз, і не в такій формі. Все було б, як завжди: когось би тихо звільнили, когось тихо притягнули б і розійшлись. А так через цей наїзд у НАБУ не було варіантів, крім робити такий скандал. Тому всі розуміють, хто насправді цю кашу заварив», – резюмує співрозмовник УП в команді Зеленського.
Секретар РНБО на «удальонці»
11 листопада на тлі свідчень про те, що в рамках кримінального провадження досліджується вплив Карлсона на оборонну сферу держави, колишній міністр оборони, а нині секретар Ради нацбезпеки і оборони Рустем Умєров поїхав у термінове відрядження до Туреччини.
Після того, як під час судових засідань від прокурора САП пролунала інформація, що Міндіч впливав на міністра оборони, Умєров публічно визнав, що контактував із ним, втім, той не мав впливу на його рішення.
«Будь-які спроби пов’язати мою роботу в Міністерстві оборони з «впливом» якихось осіб – безпідставні», – написав Рустем Умєров у своїх соцмережах у відповідь на заяву прокурора.
Без секретаря РНБО пройшло і засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому було накладено санкції на громадян Ізраїля Тимура Міндіча й Олександра Цукермана.
Джерела УП серед політичних важковаговиків одразу порівняли це відрядження з «відрядженням Чернишова», з якого в якийсь момент урядовця довелося повертати співробітникам Головного управління розвідки.
Одночасно з цим з’явилася інформація, що Умєров терміново намагається організувати бодай якісь зустрічі або взяти участь у хоч якихось міжнародних конференціях.
Станом на зараз в політичних кулуарах вже укладають парі, чи повернеться топовий посадовець в Україну.
«Українська правда», як і у випадку з Чернишовим у червні цього року, надіслала запит до РНБО з проханням повідомити дату повернення секретаря з відрядження ще в суботу 15 листопада. На момент публікації цього тексту УП так і не отримала відповідь.
Однак відразу після нашого запиту в соцмережах Умєрова було опубліковано ось цей допис про те, що він сам перебуває у відрядженні за дорученням президента.
Тим часом ввечері 16 листопада джерела УП, наближені до Офісу президента, повідомили, що секретар РНБО прилетів у Флориду (США). Далі думки наших співрозмовників розділились.
Одні вважають, що Умєров приїхав до родини, яка мешкає саме в цьому штаті. Інші стверджують, що він має зустрітись із представниками Адміністрації президента США Дональда Трампа. І хоча одне іншому ніяк не заважає, питання, чи планує взагалі колишній міністр оборони і чинний секретар РНБО повертатись і коли саме, залишається відкритим.
«У нас всі бадьоряться і переконують один одного, що він повернеться. Але я б на цей варіантставокнеробив.Дуже сумніваюсь, що Рустема вернуть», – жартує в розмові із УП один із членів оточення Зеленського.
17 листопада Суспільне з посилання на джерела у владі повідомило, що Умєров має повернутися в Україну 20-го листопада.
«Коаліцію рвуть»
Будь-який політичний скандал – це проблема не лише для тих, хто мусить піти з посад, але й для тих, хто має прийти на звільнені місця.
В ситуації з перезавантаженням енергетичного сектору йдеться про заміну ледь не всього керівного складу галузі, включно з міністром. Традиційний кадровий дефіцит, притаманний владі останні роки, в цій історії мультиплікується ще й грандіозністю скандалу.
Більшість адекватних кандидатів із жахом дивляться на можливість прийти в уряд чи «Енергоатом» і опинитись в епіцентрі скандалу про «Мідаса».
«І без того охочих іти на державну службу через ПЕП та декларації було небагато, а з нинішніми викликами та скандалом це взагалі робота для камікадзе», – ділиться з УП один із колишніх членів команди Зеленського.
Саме тому виявляється неабиякою проблемою знайти заміну міністрам енергетики Світлані Гринчук та главі Мін’юсту Герману Галущенку.
Подання на їхню відставку прем’єр Юлія Свириденко передала до Верховної Ради ще минулого тижня. Весь час відтоді йшли активні пошуки можливих наступників, проте ці активності не мали результатів.
Тож 18 листопада Рада має звільнити Гринчук і Галущенка, але навряд чи когось призначить натомість.
«Нема кандидатів», – сухо і приречено констатувало джерело УП в керівництві уряду.
«Є дві категорії: ті, кого хотіли б призначити, але які всіляко відмовляються, і ті, хто сам проситься, але їх не хочуть», – розширює драматичну канву кадрової історії керівник одного з комітетів ВРУ.
На посаду в Міненерго бажаним для влади кандидатом видається нинішній керівник «Нафтогазу» Сергій Корецький. Однак він уже кілька разів відмовився, мотивуючи свою позицію тим, що буквально нещодавно прийшов в НАК, тільки залучив якихось людей, домовився про фінансування, запустив якісь проєкти і прагне все це довести до логічного закінчення.
«Він не хоче на початку опалювального сезону кидати все в «Нафтогазі», де якось почавналагоджувати процеси під себе, і кидатись в Міненерго, де всі деморалізовані, енергетика розбита, а публічний фон – якраз ідеальний для кар’єрного самогубства. Корецького можна зрозуміти, чому він відмовляється», – розповідає один зі співрозмовників УП в «Слузі народу».
Крім Корецького серед кандидатів на міністра енергетики співрозмовники УП у владі називають депутатів Андрія Геруса, який очолює енергетичний комітет Ради, Андрія Жупанина та Юрія Камельчука з того ж комітету.
На Мін’юст кандидатів також не те щоб було багато. Прем’єрка Свириденко пропонувала Зеленському об’єднати функціонал і зробити віцепрем’єра з євроінтеграції Тараса Качку ще й міністром юстиції.
«Мотивація така, що у цихфундаментальних перших кластерах по ЄСякраз Мін’юст має робити левову частину юридичної роботи, тому можна якраз на Качку все це і зав’язати. Але якось ні президент, ні в Раді цю ідею не сприйняли», – пояснює співрозмовник УП серед топів «Слуги народу».
Тому поки що президент збирає різні імена і варіанти, які йому пропонують прем’єрка, керівництво Ради й інші члени владної команди.
Станом на початок тижня ніяких рішень не було, президент фізично не в Україні, тому планується, що Рада просто звільнить міністрів, котрі засвітились у скандалі, уряд призначить в.о. і пошук кадрів триватиме.
Як запевняють співрозмовники УП у владній команді, незважаючи на всі заяви опозиції, наразі відставку прем’єрки не розглядають.
«Свириденко з вірогідністю в 90% залишиться на посаді. Просто тому що альтернативи немає. Повертати зараз Шмигаля буде ще дивніше. А інших бажаючих очолити уряд в найважчу зиму просто немає», — ділиться один із членів команди Зеленського.
Але це не найбільша проблема. Куди більшим клопотом для влади після корупційного скандалу стала повна деморалізація системи, зокрема й парламенту.
Рада щойно в жовтні – листопаді почала оговтуватись після липневого скандалу з атакою на незалежність НАБУ і САП. Операція «Мідас», яка, очевидно, пов’язана з липневими подіями, стала для монобільшості справжнім Усиковим «Іваном», тобто страшним нокаутуючим ударом.
«Розумієте, хтось один день нагидив велику купу, а розмазують рівним шаром на всіх», – метафорично пояснив УП один із топових «слуг».
Операція НАБУ була настільки шоковою для «мономеншості», що перші майже дві доби в партійних чатах «Слуги народу» стояла промовиста мертва тиша. Аж коли на другий день скандалу Зеленський закликав звільнити міністрів і запровадив санкції проти Міндіча, то депутати якось зрозуміли нову реальність.
Однак зрозуміли її не лише вони.
«Раду лихоманить. Всі грають свою гру. Коаліцію просто розривають. Багато ворогів при грошах відчули запах крові. Нашим депутатам уже пропонують «співпрацю» (переходи в інші фракції – УП). Це насправді може бути кінець усьому, якщо не буде жорстких рішень від президента», – ділиться на умовах анонімності один із впливових «слуг».
Яким же саме могло і мало бути таке жорстке рішення, цікавить не лише депутатів. Президент за останній тиждень провів зустрічі з усіма ключовими фігурами з владної команди. Його запит був якраз такий — пошук рішення, яке дозволить стабілізувати ситуацію.
Частина зустрічей була засвідчена публічними звітами, як розмови з пем’єркою Свириденко, віцепрем’єром Михайлом Федоровим, керівником ГУР Кирилом Будановим тощо.
Як переконують УП люди, знайомі з ходом розмов на тих зустрічах, більшість опитаних президентом давали різні рекомендації виходу з кризи, але майже всі, не змовляючись, радили замінити главу Офісу президента Андрія Єрмака.
«Та у нас уже в Раді легше порахувати людей, які не просили його відставити. Зрозуміло, що немає прямого шантажу, але якщо цього не станеться, то фракція сама розвалиться», – переконує співрозмовник УП серед топів «СН».
Слово шантаж тут не випадкове. Подейкують, у середовищі «слуг» сформувалась своя «коаліція рішучих», яка погрожує навіть виходом із фракції, якщо главу ОП не відправлять на «заслужений спочинок».
УП поспілкувалась із більшістю внутрішніх груп у «СН» щодо цієї ініціативи, і видається, що організаційний центр «ревкому» можна локалізувати на орбіті тандему Арахамія – Гетманцев в союзі з ліберальним крилом «Слуги».
Чи вистачить заряду міцності в цієї ініціативи, поки складно судити. Але наочним свідченням того, наскільки ситуація в Раді напружена, слугує доля Бюджету-2026.
Його мали розглядати в другому читанні цього пленарного тижня. Однак, щоб не допустити провалу голосування, керівництво Ради та «СН» відкладе розгляд на грудень.
«Треба поспостерігати за штормом, бо провалити це голосування не маємо права», – підсумував один із чільних «слуг».
«Ні обіцянок, ні пробачень»
«Президент має повернутись у країну в середу ввечері», – в очікуванні наступних кроків задля виходу з кризи повідомляє впливове джерело.
В необхідності реального, а не косметичного перезавантаження не сумнівається ніхто з опитаних УП співрозмовників, дотичних до ухвалення рішень у державі.
Досі незрозуміло, яке саме «перезавантаження» вони мають на увазі, щоб вся ця «система управління» просто зникла. Особливо, якщо згадати, що колишній консильєрі Коломойського мав під контролем не лише половину «Кварталу-95», а й половину країни.
Скільки ще пов’язаних між собою посадових осіб утримувались за рахунок побитої ворогом енергетики країни – наразі не знають навіть в НАБУ і САП.
«Відкрийте декларацію керівника ДБР Сухачова і подивіться, де отримувала зарплату його дружина. Там «Енергоатом». А ДБР щось розслідували по них?» – каже впливове джерело в правоохоронних органах.
І справді, відповідно до даних онлайн-сервісу YouControl, за 2023 рік Ірина Сухачова отримала 190 тисяч заробітної плати в «Енергоатом».
Також крім «Енергоатома» з 2023 року дружина головного ДБРівця мала зарплату в державному акціонерному товаристві «Оператор Ринку», яке перебуває у власності Міністерства енергетики. 150 тисяч у 2023-му і більше ніж 4,5 мільйона в 2024-му році. Це набагато більше, ніж заробляє сам Сухачов.
На суді з обрання запобіжного заходу звинувачений в отримані з цих злочинних схем більше як мільйона доларів колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов запевнив, що не має стосунку до згаданих оборудок. Попри те, що слідство наголошує на наявності відповідних переписок дружини Чернишова з фігурантами. За іронією на тому ж засіданні в суді зникло світло.
«Якщо гарант не з ними, то нехай покаже», – резюмує впливовий посадовець, який також очікує на адекватну реакцію президента.
Тим часом думки серед стратегічних партнерів України щодо операції «Мідас» і політичної кризи, яку вона спровокувала, розділились.
Як стверджують поінформовані джерела УП в політичних колах, посолка Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова розкритикувала спосіб викриття політичної верхівки під час війни, назвавши його занадто медійним. Минулого тижня Матернова мала зустріч в ОП з Єрмаком.
Натомість у США та Великій Британії наголошують на необхідності провести об’єктивне розслідування всіх обставин без втручання в роботу антикорупційних органів і за повного сприяння влади.
Станом на зараз очевидно, що повернути довіру до влади як всередині країни, так і за її межами буде вкрай важко. Особливо, якщо в Україну, наприклад, не повернеться секретар РНБО або втече бодай ще один топовий підозрюваний.
Тим часом співрозмовники «Української правди» в самих антикорупційних органах зазначають, що плани з подальшого тиску на НАБУ і САП все ще перебувають на столі на Банковій та в Офісі генерального прокурора.
