У 1960-х роках попит на автомобілі в СРСР різко зріс — країна потребувала народного автомобіля. Крім того, машина мала змусити радянських громадян почати діставати заначки — під матрацами у населення накопичилося близько 90 мільярдів рублів. Новий автомобільний завод мав випускати понад півмільйона легковиків на рік. Для прискорення створення такого підприємства було вирішено залучити італійський концерн Fiat. Серед варіантів місця будівництва заводу розглядали 54 міста СРСР, у результаті список скоротився до шести: Ярославль, Бровари, Мінськ, Бєлгород, Горький і Тольятті. Зрештою зупинилися на Тольятті.
Прототипом нового радянського седана став італійський автомобіль Fiat-124. З 1968 по 1970 рік в Італії стажувалися близько 800 радянських фахівців. А на момент запуску ВАЗ-2101 у виробництво в Тольятті проживали 1200 іноземних фахівців, переважно італійців — вони допомагали освоювати нову модель. Будівництво ВАЗу і наповнення його обладнанням обійшлося майже в п’ять мільярдів рублів (за офіційним курсом рубль тоді був дорожчим за американський долар). Радянський журнал «За рулем» оголосив конкурс на найкращу назву майбутнього автомобіля. Надійшло 55 тисяч пропозицій, серед яких були «Фіалка», «Меморіал», «Перворожець», «Директивець». Обрали варіант, який запропонував конструктор ВАЗу Олексій Чорний, — «Жигулі». Так називаються гори, розташовані недалеко від Тольятті.
Була серед пропозицій і назва «Лада», під якою згодом автомобілі йшли на експорт. Адже, наприклад, в арабських країнах «Жигулі» було співзвучно слову «злодій», а в Іспанії — «жиголо». Першу партію автомобілів було відправлено на експорт уже навесні 1971 року. Причому це не тільки соціалістична Югославія, а й Бельгія, Голландія, Фінляндія. За кордоном радянське авто поважали за міцність і найголовніше — низьку ціну. «Лада» продавалася в багатьох європейських державах, а також у Єгипті, Австралії, Японії. Для експорту в країни з лівостороннім рухом Волзький автозавод освоїв випуск двох версій «Жигулів» з кермом, розташованим праворуч — ВАЗ-21012 і ВАЗ-21014.
Експортні екземпляри були мрією радянських громадян. Адже крім багатшої комплектації, ці машини були надійнішими і якіснішими. Вони проходили в Центрі імпорту 39 стадій додаткової проміжної перевірки. Багато автомобілістів змогли втілити свою мрію про експортні ВАЗи тільки після розпаду Радянського Союзу — з колишніх соцкраїн потоком переганялися старі «Жигулі». У Європі їх називали мамонтами і жартували: «Мамонти йдуть помирати на батьківщину».