14 вересня християни відзначають Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього — друге велике дванадесяте свято нового церковного року, у день якого вірні дотримуються суворого посту.
Пише Інформатор.
Під час святкового богослужіння прикрашений Хрест урочисто виносять на середину храму для поклоніння. Чин Воздвиження, під час якого священнослужитель підносить святиню у різні сторони світу, відсилає до давньої події. За Священним Переданням, у першій половині IV століття свята рівноапостольна цариця Олена, мати імператора Костянтина, віднайшла в Єрусалимі Хрест, на якому розіп’яли Христа. Тоді Патріарх підніс святиню над народом, щоб усі могли її побачити, звідки й походить назва свята — Воздвиження, тобто піднесення.
У ці дні вірні схиляються перед Хрестом із земними поклонами зі словами: “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо”. До самого віддання свята Хрест залишається на аналої посеред храму, поєднуючи в собі скорботу за Голгофою та надію на Воскресіння.
Вклонитися святині — це також нагадування про щоденне покликання йти за Христом: зберігати вірність у важкі часи, визнавати помилки, підтримувати знесилених і протистояти жорстокості. Нехай поклоніння Чесному і Животворчому Хресту додасть кожному мужності, сили та любові.
НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ 14 ВЕРЕСНЯ
У народі цей день називали Здвиженням. Вважалося, що відтоді природа остаточно повертає на холодний сезон, тож до свята намагалися завершити головні польові роботи, захистити врожай від перших заморозків і підготувати господарство до зими.
Традиційно в цей час збирали пізню городину — капусту, моркву, буряки, редьку та гарбузи, ретельно перевіряли погреби й комори, сушили овочі та перебирали зерно. Особлива увага діставалася капусті: після Здвиження її масово шинкували, солили й складали в діжки. Цей процес часто перетворювався на спільні вечорниці — “капусники”, де робота йшла разом із розмовами, жартами та піснями. Водночас оскільки 14 вересня є пісним днем, святкова чи буденна трапеза мала бути пісною.
Із цим днем пов’язували й чимало спостережень за довкіллям: вважалося, що саме тоді птахи вирушають у вирій, а змії та інші плазуни ховаються у зимові сховища. У народі говорили, що на Здвиження земля “закривається” на зиму, тому її намагалися зайвий раз не турбувати . Водночас етнографи нагадують, що ці погляди є частиною давньої народної культури, а не церковного вчення.