Унаслідок артилерійського обстрілу у ніч проти 1 жовтня загинула бойова медикиня Іванна «Гайка» Куценко. Вона несла службу в одному з підрозділів морської піхоти.
Захисниці назавжди залишиться 33 роки. Про втрату повідомили на Facebook-сторінках антиавторитарної волонтерської мережі «Колективи Солідарності» і Сумського фахового медичного коледжу, а також в Instagram-акаунті fem.bilkis.
Що відомо про Героїню
Захист України та порятунок життя побратимів на передовій «Гайка» поєднувала з навчанням у Сумському фаховому медичному коледжі.
Закінчити навчання їй не судилося.
«З глибоким болем повідомляємо про загибель нашої студентки – Куценко Іванни, здобувачки освіти групи 2-М. Іванна – морська піхотинка, т.в.о. старшої бойової медикині, позивний – «Гайка». Вона добровільно зголосилася у складі бойової групи вирушити на позиції, щоб замінити побратимів, які з травня виконували бойові завдання. Іванна була серед тих, хто щодня перебуває там, де особливо потрібні мужність, витримка та готовність рятувати життя. Вона виконувала свій обов’язок і залишалася поруч із тими, хто потребував допомоги», – зазначили у некролозі на сторінці навчального закладу.
Життя молодої захисниці, що пішла надто рано, всього у 33 роки, обірвав ворожий артобстріл у ніч проти 1 жовтня.
«Анархістка, феміністка, веганка, освітянка, морська піхотинка, наша добра товаришка й подруга. Вона була втіленням натхнення і спротиву: щирою, впертою, живою«, – згадують про загиблу у «Колективах Солідарності».
Там процитували сказану якось Іванною фразу, в якій втілилося її життєве кредо: «Я відчувала, що буду лупити далі цю скалу, і це дасть якийсь результат«.
«Досвід Гайки залишився задокументованим у багатьох інтерв’ю, лекціях і розмовах. В червні, на дні народження «Колективів Солідарності» вона разом з іншими антиавторитаріями розповідала про свій досвід в армії: про сексизм, житлові проблеми, веганство, логістику та повсякденне життя на службі. Вона не боялася кидати виклик системі й власним прикладом підтримувала та мотивувала товаришок, які хотіли долучитися до лав Збройних сил«, – зазначили у русі.
Довкола Іванни завжди вирувало життя. Вона, схоже, не уявляла себе поза спробами змінити світ на краще, переймалася, здавалося, усім на світі і мала дуже широке коло інтересів.
«Її активістський шлях проходив крізь різноманітні антиавторитарні проєкти та ініціативи в Харкові, Одесі, Києві, Львові та поза містами. Вона виступала з лекціями, писала статті і казки, займалася самвидавом, фриганила, досліджувала сміттєзвалища та життя на них. Іванка багато мандрувала і жила активізмом. На початку повномасштабного вторгнення вона працювала в гуманітарних проєктах, допомагаючи жінкам і дітям із прифронтових територій, а згодом сама долучилася до збройного спротиву. Гайка проклала свій шлях морської піхотинки крізь упередження та сексистські перепони армійської системи, щоб зрештою бути нарівні зі своїми побратимами на важких бойових виходах. Гайко, нам тебе дуже бракуватиме», – зазначено у дописі «Колективів Солідарності».
Не менш світлі спогади залишила Іванна Куценко і в однодумців з громадської організації «Білікс», співзасновницею якої вона була. «Гайка» відстоювала права жінок, переймалася життям малозабезпечених та безпритульних і обожнювала дітей.
«Феміністка, веганка, любителька велосипедів, пригод, фріганства та світу мумі-тролів. До початку служби Іванка займалась активізмом, зокрема феміністичним, стала співзасновницею ГО «Білкіс», була ідейницею соціальної ініціативи для безпритульних та малозабезпечених людей «Годівнички», а також співорганізаторкою «Простору речей». Разом з товаришками видала самвидави «Інакші – такі, як ми» та «АктивісткА». А ще була подругою дітей та найдобрішою нянею у світі. Також Гайка була силою, яка може зрушити все, та кинути виклик будь-якій системі. Вона була сонцем, енергією, натхненням. Дякуємо за службу», – згадують про неї в організації.
Час та місце прощання з Героїнею, що поклала своє життя, захищаючи Україну, наразі невідомі.











