«Українців хочуть всі». Тренер збірної – про 15-річну зірку гімнастики з окупованого Мелітополя і чому єдиний чемпіон не може готуватись вдома

Вихідними у Нідерландах стартував чемпіонат світу зі спортивної гімнастики, де за на нагороди змагаються і представники України. Колишній головний тренер національної команди Геннадій Сартинський, який наразі готує чемпіона Європи-2026 Назара Чепурного напередодні розповів про очікування від свого підопічного, вимушену підготовку в Німеччині, яка зацікавлена у натуралізації наших спортсменів, і 15-річну зірку з Мелітополя, яка з 2028-го буде бити на міжнародній арені колишнього українця, олімпійського призера Іллю Ковтуна.

У розмові з OBOZ.UA фахівець зі світовим ім’ям, який привів до олімпійського «золота» на брусах Олега Верняєва, відзначив колосальний потенціал Володимира Головіна, а також розповів про полювання за нашими гімнастами з боку інших країн та несвоєчасне оновлення чоловічої збірної.

– Цьогоріч Назар здобув першу індивідуальну золоту нагороду чемпіонату Європи у опорному стрибку, єдиний потрапив у особисті фінали. А наскільки ви задоволені його виступом, адже раніше цьогоріч ви мені розповідали, що також напрацьовуєте і багатоборство, щоб згодом можна було легше відбиратися, зокрема й на Олімпійські ігри?

– Це перша така європейська золота медаль у його житті, що дуже приємно. І він зробив свою справу дуже добре. Так складалися змагання, що він став першим. Для нього це дуже було відповідальним, але він з усім упорався. Тому і я задоволений, і він.

– Тобто не було за що його трохи посварити?

– Хто ж буде щось казати, коли є «золото»? Переміг? Переміг (посміхається).

– Наскільки оптимально він стрибнув обидва рази? Оскільки представник Вірменії після першої спроби був лідером, але от друга, щоправда, стала провальною.

– Так у всіх. Дивишся: «О, цей перший класний, а другий…» У Назара дуже гарні були два стрибка. Я не кажу, що ідеальні, але гарні. Для перемоги цього з головою вистачило. Він зараз стабільно стрибає. Сподіваюся, що і на чемпіонаті світу так буде. І багатоборство зараз підтягує, на змаганнях у Чехії виступив дуже добре. Назар хоче зробити багатоборство і ще хоче додати на інших приладах. І наразі потрібен час.

– Ну так, на чемпіонаті Європи він бу у фіналі на брусах.

– Так, у нього бруса дуже гарні.

– Будемо бити Ковтуна на брусах?

– Ковтуна буде бити молодий хлопець Володимир Головін. До цього я його готую. Це моя мрія. Він – з Мелітополя. Коли почалася повномасштабна війна, батьки з ним сіли в машину і швидко виїхали звідти. Потім ми були разом в Хорватії, коли туди виїхала вся збірна. І ось 2022-го року я з ним працюю.

– Що в ньому такого особливого? Що ви побачили?

– Працездатність. Він виконує все, що треба. Знаєте, коли я ще брав Олега, то казав: «Головне, щоб він слухався». Так я й тут казав: «Ти повинен слухатись. Що тобі кажуть, ти повинен виконувати». На сьогодні так воно і є. І він зростає кожного разу.

На чемпіонаті Європи по молоді він отримав оцінку 14,6. В фіналі дорослих змагань Ковтун переміг з 14,7. Але Ковтун у себе в Хорватії виступав, а цей хлопчик лише 15-річний. І на сьогодні на брусах він має програму, яка по базі є однією з найсильніших у світі. У Головіна 6,1, а Ковтун зробив 5,8. І зараз ще є турок, який робить 5,9.

Зараз Головін їздив на змагання в Єгипет, і там зробив на брусах вже 6,1. І отримав оцінку 14,65. Тобто це оцінка, яка дає можливість перемагати на Європі. Так це лише 15-річний хлопчик.

У 2026-му була перша його така Європа. І він на коні здобув «золото», срібну нагороду у багатоборстві, на брусах трохи помилився і теж виграв «срібло», а загалом – чотири медалі. Наступного року планує виступ ще на юніорському світі.

– Де ви знаходите таких талановитих дітей в такі складні часи? Мені здається, їх у нас зараз майже немає, адже дуже багато виїхали.

– Так, немає. Але кого ми знаходимо, треба з ними щось і робити. Тобі дали – працюй.

– А Володимир сам до вас приїхав?

– Так. Вони завжди хотіли сюди приїхати. Йому навіть запропонували залишитись в Хорватії. І тренером взяти хотіли його першого тренера. А він сказав: «Ні, я поїду додому. Будемо там разом».

– Боже, Хорватія хоче одного, другого, третього…

– Усі хочуть. І зараз Німеччина хоче.

– А Німеччина кого хоче?

– Ну… (Посміхається) Усіх хоче. Щоб виросли ті хлопці, це треба 12-15 років. А навіщо? Вони беруться вже готових.

– Зараз Назар тренується в Німеччині. Як так сталося? Там клуб, за який він виступає?

– Ні, там немає того клубу. Я навіть не знаю. У нього там є знайомі і є дівчина. Думаю, це теж зіграло свою роль. Вона в Німеччині вже років 15 живе. І в них дуже гарні відносини. Ну і ситуація в Україні… Як він каже: «Мені тут не комфортно». Мовляв, я приходжу до зали і не можу в такій обстановці тренуватися. Коли треба працювати, а всі…

– Як ви контролюєте його тренування?

– Дивлюсь відео, які він мені скидає, дзвонить, розповідає, що і як. Звісно, це не нормально, але іншого виходу наразі немає. Кажуть, що тренер має поїхати з ним. А куди я поїду? Я звідси нікуди не хочу їхати. Тим паче, у мене тут дружина. Я їду на змагання, її залишаю.

– Але Назара ми найближчим часом не втратимо?

– Я не хочу. Дуже хочу, щоб він у мене залишився.

– Але після цієї історії, коли напередодні чемпіонату Європи йому не виділили гроші на підготовку у Німеччині, а він привіз «золото» і зробив розголос, якось пішли на зустріч?

– Я не знаю. Але мені здається, що ні. Він не казав нічого.

– Які ставили задачі на чемпіонат світу перед Назаром?

– Боротися за медаль у стрибку, він може. Ну, і подивитися багатоборство, команду, поглянути, що ми можемо зробити. Я казав, що дуже тяжко було команді. Адже її змінили повністю. Моє враження, що це неправильно. Її можна було б змінити, але трошки пізніше. Або навпаки треба було робити це раніше.

– Тобто, з огляду на те, що до Олімпіади-2028 залишилось менше двох років, нам не вистачає часу для повноцінної підготовки цього складу?

– Через те, що приходять нові люди, нам потрібен рік, щоб в усе увійти, подивитися і зрозуміти, що робити. А в нього цього часу немає.

– А Головіна на Олімпіаді 2028 року ми вже можемо побачити?

– 100%. Тільки дасть Бог, щоб він був здоровий. А все інше ми зробимо.

– Наскільки зараз готовий Олег Верняєв, який нещодавно повернувся до міжнародних змагань після травми і тривалої паузи? Як ви його оцінюєте?

– Ну, ще так, на трієчку. Він може допомогти команді, а так – треба ще почекати.

– Перед чемпіонатом Європи ми обговорювали нове покоління російських гімнастів. Мовляв, країна-терористка після відсторонення знову готує сильний склад. Подивилися на них на Європі. Все-таки втратили вони за цей час?

– Мені здається, так. Я навіть по молодим подивився. Й по дорослим, де зараз японці, китайці, колумбійці дуже піднялися. Тому я думаю, що вони втратили.

– Тобто дискваліфікація через повномасштабне вторгнення все-таки відбилась на них?

– З того, що я бачу, мені здається, так. Хоча у них і зали є, і відбір такий, і людей багато. Щоб у нас стільки було. В Україні ото на пальцях можна порахувати. І ми все одно робимо. І хочу, щоб у 2028 році цей хлопчик обіграв Ковтуна.

– В фіналі на брусах?

– І на брусах теж. Я нещодавно сказав: «Ковтун, у тебе є ще один рік – 2027-й, а далі – все». (Посміхається).

– Ви йому так і сказали?

– Хлопцям передав, мовляв, скажіть йому, що в нього є ще один рік, 2027-й, коли малий ще не може виступати серед дорослих. А коли він почне змагатись, то все.