Понад 270 тисяч родин уже отримали компенсації за зруйновані чи пошкоджені домівки, проте робота оцінювальних комісій біля лінії фронту стикається з безпековими обмеженнями. Власники ж розбитих осель у таких громадах опиняються в глухому куті через спірні категорії руйнувань та заморожені виплати на ремонти.
Що робити, якщо комісія занизила категорію пошкоджень, де виплати на ремонт заблоковані законом та які законодавчі зміни готує парламент – у матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Масштаб програми: в Україні працює понад тисяча комісій з оцінки, а компенсації на відновлення або придбання житла вже отримали понад 273 тисячі родин.
- Пастка оцінки: уцілілі стіни відносять житло до категорії капремонту, через що мешканці небезпечних зон не отримують ані грошей на відновлення, ані сертифіката на новий дім.
- Збій дистанційного огляду: обстеження з космосу на прифронтових територіях гальмує, адже знімки Держкосмосу для окремих громад не оновлювалися з минулого року.
- Практичні ризики: самостійний ремонт до візиту експертів позбавляє компенсації, а подання заяви через ЦНАП може знизити ризик затягування розгляду.
- Нове рішення: законопроєкт №11444 пропонує прирівнювати житло на визнаних непридатними для життєдіяльності територіях до знищеного, що прибере потребу у виїздах комісій під обстрілами.
Географія відновлення: де програма працює, а де поставлена на паузу
Державна програма «єВідновлення» стала однією з наймасштабніших ініціатив воєнного часу. Вона передбачає грошову допомогу на ремонт пошкодженого житла або компенсацію за знищене внаслідок бойових дій майно. За даними Мінвідновлення, в Україні функціонує понад тисяча спеціальних комісій, які розглядають звернення громадян за наслідками обстрілів.
Ефективність програми і нинішньої системи оцінки «єВідновлення», пояснює голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк у коментарі РБК-Україна, найдоцільніше оцінювати за кількістю родин, які завдяки їй змогли вирішити своє житлове питання.
За словами Шуляк, станом на 10 жовтня 2026 року компенсації отримали 273 169 родин на суму 160,9 млрд гривень. Зокрема, за пошкоджене житло – понад 159 тисяч родин на загальну суму 15,5 млрд гривень. Водночас за знищене житло сертифікати для придбання нової оселі отримали понад 109 тисяч родин на загальну суму 137,2 млрд гривень.
Однак реальна дія програми помітно різниться залежно від регіону. Якщо в тилу комісії можуть працювати у звичному режимі, то у прифронтових регіонах процес часто ускладнюється через безпекові ризики.
Наприклад, додає депутатка, з початку роботи комісії на Донеччині у Костянтинівській громаді проведено колосальний обсяг роботи з фіксації збитків та оформлення компенсацій. Офіційно вже визнано зруйнованими 1359 житлових будинків – приватних і багатоквартирних, а власникам видано 4 623 житлові сертифікати.
«Однак ціна таких обстежень досить висока, бо йдеться про життя членів комісій, які мусять виїжджати на обʼєкти, часто під обстрілами», – нагадує Олена Шуляк.
Загроза життю експертів робить огляд неможливим у багатьох прифронтових населених пунктах. Контраст ілюструють дані Ізюмської РВА від 16 жовтня 2026 року. У відносно віддаленій від фронту Балаклійській громаді комісія закрила 94% звернень за пошкодженнями (5 450 заяв), в Ізюмі – 91% (5 501).
Натомість у прифронтовій Борівській громаді того ж району заяви на надання компенсації за пошкоджені об’єкти не приймаються взагалі. Через статус зони активних бойових дій виплати на ремонти там заморожені законом. Аналогічно виплати за пошкоджене житло призупинили і в Краматорську після зміни статусу громади в серпні 2026 року.
Ще складніша ситуація зі знищеним житлом. Якщо по Ізюмському району комісії погодили 80% заяв на сертифікати, то в Борівській громаді – лише 39%. Загалом же в області, як зазначили у Харківській ОВА у коментарі РБК-Україна, через «Дію» зафіксували понад 260 тис. повідомлень про руйнування та пошкодження.
Згідно з правилами програми, у небезпечних зонах комісії мають проводити обстеження дистанційно – за допомогою дронів чи супутників. Проте на практиці механізм не завжди працює.
Як вказали в Ізюмській РВА, Борівська СВА направляє листи до підрозділів ЗСУ та до Державного космічного агентства України з проханням надати наявні та актуальні супутникові дані. Однак Держкосмос повідомив, що крайня супутникова зйомка громади проводилася ще 24 вересня 2025 року. Тому вона втратила актуальність і не фіксує свіжих російських ударів.
Формула оцінки та пастка «цілого фундаменту»
Головна юридична колізія для власників постраждалих осель криється у різниці понять «пошкоджене» та «знищене» майно. Відповідно до методики оцінки пошкоджень, затвердженої профільним міністерством, об’єкти поділяють на три рівні руйнувань:
- I категорія (до 40% пошкоджень) – несучі конструкції цілі; передбачає поточний ремонт (до 200 тис. грн);
- II категорія (41-80% пошкоджень) – об’єкт потребує капітального ремонту або підсилення. Виплати до 350 тис. грн для квартир та 500 тис. грн для приватних будинків;
- III категорія (81-100% руйнувань) – об’єкт визнається знищеним і таким, що втратив економічну цінність, а власник отримує житловий сертифікат або виплату на будівництво нової оселі.
Саме через критерії віднесення будівлі до тієї чи іншої категорії іноді виникають проблеми. Як пояснює старша юристка «Мережі правового розвитку» Ярослава Сулімова у коментарі РБК-Україна, у правилах «єВідновлення» немає бальної системи оцінки частин будинку. Комісія орієнтується на чек-лист робіт і стан несучих конструкцій. Тож статус «підлягає капремонту» свідчить лише про спосіб його відновлення, а не про безпеку проживання там.
Через це на практиці виникають спірні ситуації. Як уточнює юристка Благодійного фонду «Схід SOS» Аліна Білен, навіть відсутність покрівлі автоматично не означає, що будинок визнають знищеним. Якщо фундамент і стіни зберегли свою міцність, а будинок можна відновити шляхом капітального ремонту, його можуть визнати «пошкодженим».
Для прифронтових населених пунктів така кваліфікація нерідко означає глухий кут. Оскільки виплати на ремонт у зоні активних бойових дій заморожені, власник будинку II категорії залишається і без допомоги на відновлення, і без права на житловий сертифікат.
«У зоні активних бойових дій людина не зможе отримати компенсацію за пошкоджене майно, тільки за знищене. До того ж визначений ступінь пошкодження впливає й на можливість участі у міських програмах підтримки: через спірну категорію людина може втратити право на допомогу від місцевої влади або буде змушена додатково оскаржувати результати», – зауважує Аліна Білен.
Ще одна перепона – відсутність житла в Державному реєстрі речових прав (ДРРП). Якщо нерухомість реєстрували до 2013 року, відомості про неї збереглися лише в паперових архівах Бюро технічної інвентаризації (БТІ). Коли вони згоріли чи залишилися в окупації, довести право власності складно.
Як зазначає Білен, за відсутності оригіналів і доступу до архівів власникам доводиться збирати будь-які непрямі докази – довідки, рішення органів місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки, технічну документацію чи старі договори. Нерідко єдиним виходом залишається звернення до суду.
У парламенті цю проблему планують розв’язати законопроєктом №11440, який пройшов перше читання у грудні 2024 року.
«Законопроєкт №11440, співавторкою якого я є, дозволяє реєстраторам і нотаріусам вносити відомості до ДРРП на підставі паперових правовстановлювальних документів, без підтвердження від БТІ, якщо доступ до архівів втрачено або вони знищені…Плануємо також створити перелік тих БТІ, чиї архіви недоступні чи знищені, щоб це працювало системно, а не в ручному режимі», – повідомила Олена Шуляк.
Водночас у питанні спільної власності правила вже оновили. З 5 січня 2026 року набули чинності зміни до постанови №1525, які прибрали необхідність отримувати обов’язкову згоду від усіх співвласників. Відтепер подати заяву на компенсацію може один із них: якщо інші власники протягом 15 днів не подадуть письмових заперечень, заява вважається узгодженою.
Реальний кейс киянки та практичні поради
Формально алгоритм участі в програмі «єВідновлення» виглядає простим. Спочатку власник подає повідомлення про пошкоджене майно в «Дії» або через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), після чого відкриває спеціальний банківський рахунок і формує безпосередню заяву на виплату.
Далі місцева комісія проводить фізичне або дистанційне обстеження об’єкта, розраховує чек-лист збитків і вносить рішення до Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Вже потім власник отримує компенсацію на ремонт або житловий сертифікат на придбання нової оселі.
Утім, у тилових містах система може стикатися з перевантаженням. Через часті удари кількість звернень різко зросла, а строки розгляду почали зсуватися. З таким сценарієм зіткнулася киянка Віта Гольдман, чия оселя постраждала під час однієї з ворожих атак.
«На програму «єВідновлення» я подалася, здається, 1 вересня, точної дати вже не пам’ятаю. За інформацією, яку я знаходила, рішення мають ухвалити протягом 30 робочих днів… Минуло вже близько 50 днів від влучання і близько 40 днів від подання заяви, а вона досі має статус «в обробці»», – розповідає киянка у коментарі РБК-Україна.
За відсутності вікон чи дверей очікування стає критичним, особливо перед зимою. Як вказує Гольдман, у її квартирі не залишилося жодного вікна, тому склопакети доводиться встановлювати за власні кошти.
Однак починати ремонт до приходу комісії не варто. Якщо все вже вставлено, пошкоджень можуть не зафіксувати. До того ж виплату нараховують на спеціальну картку, якою можна розраховуватися лише у перевірених продавців будматеріалів за конкретними банківськими кодами. Закрити цією виплатою вже витрачені особисті кошти неможливо.
Також киянка радить за можливості звертатися до ЦНАПу, а не подавати заявку самостійно через телефон. Під час подання заяви онлайн потрібно правильно підписати й завантажити фотографії та обрати відповідний ступінь пошкодження житла. Детальних інструкцій, які пояснюють усі нюанси, немає, а помилки можуть затягнути розгляд.
Якщо ж розгляд заяви зупинено на 90 днів, то, зауважує Аліна Білен, необхідно з’ясувати офіційну причину в «Дії» чи ЦНАПі. Після з’ясування причини потрібно оцінити, чи можна її усунути. Якщо так – необхідно надати додаткові документи або виконати інші вимоги комісії. Водночас варто зважати й на навантаження комісій через значну кількість руйнувань у громадах.
Як уточнює Ярослава Сулімова, важливо також розрізняти зупинення розгляду заяви та зупинення саме дистанційного обстеження. За правилами останнього, якщо комісія не може однозначно встановити факт знищення житла, вона сповіщає про це заявника. Тоді власник має 90 днів, щоб подати додаткові матеріали, але робити це варто виключно без ризику для життя.
Трапляються випадки, коли комісія занижує категорію, наприклад, присвоює II замість III, визнаючи оселю придатною до ремонту. У такій ситуації потрібно детально проаналізувати рішення та з’ясувати, на підставі яких саме критеріїв експерти дійшли цього висновку.
«Якщо власник не погоджується з визначеною категорією, він може знову ж таки оскаржити рішення в адміністративному або судовому порядку. Додатково можна звернутися до відповідного фахівця для проведення технічного обстеження та отримання експертного висновку щодо стану будинку, ступеня його пошкодження і можливості відновлення», – пояснює Білен.
При цьому Сулімова наголошує на коротких строках оскарження: для пошкодженого житла заперечення подають протягом п’яти робочих днів від огляду або отримання сповіщення (із правом продовжити строк ще на п’ять). Тоді як для знищеного діє лише п’ять календарних днів безпосередньо від дати ухвалення рішення комісією.
Реєстр RD4U та нові законодавчі рішення
Паралельно з внутрішніми виплатами постраждалим радять звертатися до Міжнародного реєстру збитків у Гаазі (RD4U). Він є основою для майбутніх репарацій коштом російських активів, а подати заяву про пошкоджене чи знищене житло можна також через «Дію».
Водночас, зазначає Аліна Білен, слід розуміти, що це механізм фіксації та обліку заяв, а не орган, який виплачує кошти. Тому насамперед варто використовувати «єВідновлення», де допомогу можна отримати вже зараз, але водночас подаватися й до RD4U, зберігаючи всі підтверджувальні документи.
На внутрішньому рівні головною зміною для прифронтових територій має стати законопроєкт №11444. Як пояснює Олена Шуляк, він пропонує визнавати цілі населені пункти непридатними для проживання й життєдіяльності.
«Коли законопроєкт ухвалять, комісіям не доведеться виїжджати й фіксувати кожен будинок окремо: нерухомість на території, яку визнано непридатною для життєдіяльності, прирівнюватиметься до знищеної. Це суттєво зменшить ризики для членів комісій, а також час на оформлення кожного випадку – і люди зможуть швидше отримати компенсацію та обрати нове житло», – наголошує Шуляк.
Програма «єВідновлення» є важливим інструментом підтримки постраждалих від війни. Проте саме нові правила мають полегшити роботу місцевих комісій та прибрати формальні пастки оцінювання, через які постраждалі на прифронтових територіях роками не мають шансу на компенсацію чи новий дім.
Питання – відповіді (FAQ):
– Скільки часу має комісія на розгляд заяви та огляд житла?
– Формально рішення мають ухвалити протягом 30 робочих днів. Проте через значну кількість руйнувань у тилових містах або безпекову небезпеку біля фронту строк розгляду може затягнутися.
– Чи можна отримати компенсацію на картку «єВідновлення» за вже зроблений власним коштом ремонт?
– Ні. Кошти програми мають цільове призначення і списуються лише за спеціальними кодами продавців будматеріалів або підрядників.
– Чи потрібна згода всіх співвласників для подачі заяви на «єВідновлення»?
– Ні. Якщо інші співвласники протягом 15 днів не подадуть письмових заперечень, заява автоматично вважається узгодженою всіма.
– Чи виплачує гроші Міжнародний реєстр збитків у Гаазі (RD4U)?
– Наразі ні. Це реєстр для фіксації та обліку збитків, а реальні виплати з нього відбуватимуться пізніше за рахунок майбутніх репарацій з російських активів.
– Що робити, якщо майно не внесене до ДРРП, а документи й паперові архіви втрачені?
– Варто з’ясувати, чи не було евакуйовано архів БТІ для отримання дубліката. Якщо архіви недоступні, власникам необхідно збирати непрямі докази та в разі потреби підтверджувати право власності в суді.