Каштанів у Києві – яких душі завгодно: тристарічні, бронзові, дизайнерські, і навіть небажані, які довелось висмикувати з землі.
Про всі ці каштани розповідає “Великий Київ”.
Найстаріші каштани
Кажуть, у Києві росте каштан, якому вже більше 350 років, і саджав його, ніби-то, сам Петро Могила – Києво-Печерський архимандрит.
Дійсно, старий каштан у Китаївській пустині є, він вражає своїми розмірами. Але щодо віку та садівника – це історія, яне не можна ані підтвердити, ані спростувати.
А от про найстарішу каштанову алею є й документальні свідчення.
У 1839 році у районі Київського університету заклали ботанічний сад, в якому через три роки посадили перші каштани. Повноцінна алея з’явилася пізніше, аж у 1862 році.
Ідея належала ректору закладу Афанасію Роговичу. Фантастичному ботаніку, між іншим. Для того, щоб можна було безперервно кружляти у квітучому зеленому затінку, він запропонував висадити алею колом. Пізніше його розірвали заради будівництва станції метро “Університет”.
Втім, дерева ці ростуть і досі на території наукової частини ботанічного саду ім. Фоміна.
Як кусючий гедзь обличчя Києва змінив
У історії озеленення Києва є цікава байка. Її переповідають у різних варіантах, додаючи чи викидаючи деякі деталі. Та суть від того не змінюється.
Відкриття Київського університету (тоді – Імператорський університет Святого Володимира) та облаштування бульвару, який нині носить ім’я Тараса Шевченко – події, які вирішив проінспектувати сам імператор Микола І.
До його приїзду ретельно готувалися, в тому числі облагородивши новопрокладене шое екзотичними для тогочасного Києва каштанами.
Поки поважна делегація відпочивала на Житомирщині, туди відправили гінця звітувати про готовність Києва до прийому гостей. Втім, під час повідомлення гінця чи то сам цар, чи то хтось з його делегації сильного скривив обличчя. Якраз колийшлось про каштани ну дуже сильно поморщило поважну особу.
У Києві копали всю ніч. Каштани аврально змінили на тополі. А викопані саджанці – не пропадати ж добру – люд розтягнув по дворам.
А щодо імператорських гримас переляку – потім з’ясувалось, що то гедзь чи джміль поруч пролітав.
Було угорське, стало київське?
Достеменно відомо, що каштан перекочував до нас з Балканів. Втім, коли саме – точно сказати не може ніхто.
Масове озеленення Києва почалося у ХІХ столітті. Саме тоді каштани почали масово з’являтися у громадських місцях та приватних садах.
За однією з версій, перші дерева були посаджені монахами на території Києво-Печерської Лаври.
Інші стверджують, що каштанову епоху започаткував генерал-губернатор Бібіков. Той самий, що керував підготовкою до злощасного імператорського візиту, коли довелось садити та викопувати каштани. Ніби-то це він привіз каштани з Угорщини.
Відомо також, що саджанці каштану для масового продажу вирощували у розсадниках Карла Мейера. Дійсно, його вклад у озеленення Києва неоціненний.
Але його фірма з’явилася на хуторі на Сирці, коли місто вже цвіло навесні тисячами білих і рожевих свічок. А отже, хто першим привіз саджанець красивого квітучого дерева на цій території залишиться загадкою.
Скільки нині в Києві каштанів?
Точна цифра невідома, але дуже багато.
Років 50 тому кількість дерев цієї породи сягала 2 мільйонів. Зараз КП “Київзеленбуд” каже “близько 1 млн”. Головною причиною скорочення насаджень фахівці називають стан навколишнього середовища. Мовляв, через кліматичні зміни та загазованість у Києві стає важче дихати не лише людям, а й каштанам.
Друга напасть – каштанова міль. Цим шкідником уражені вже майже всі дерева. Саме через нього листя влітку стає ніби іржавим.
Каштанова афера
У Києві росте не стійкий до захворювань та шкідливих комах кінський каштан звичайний.
Сорт “Бріоті” у цьому сенсі куди сильніший, власне ним і хотіли засадити Хрещатик, але натомість вляпалися у скандал та судову тяганину.
ТОВ “Професійний садівник” у 2012 році обіцяло поставити комунальникам майже 300 саджанців кінського мясокрасного “Бріоті”. І отримало чималий аванс – 1,5 млн гривень. Та коли дерева розквітли, виявилося, що то звичайнісінький каштан.
Ані суди, ані численні скандали у стінах Київради, ані експертиза лабораторії Ботсаду Фоміна про наявність лише двох “Бріоті” з 289 висаджених, ані виклики італійських постачальників до Києва, аби на власні очі переконатися, що зелене – то не червоне…
Ніщо не допомогло. Хіба що італійці у 2013 році пообіцяли пересадити дерева. На тому й край історії.
Ми їх втрачаємо?
Через масове всихання каштани вирішили замінити іншими деревами.
Міська влада провела опитування. Киянам запропонували проголосувати, яке дерево вони б бажали бачити на місці каштанів. Пропонувалося декілька варіантів відповіді.
Переміг платан. Він теж дає хорошу тінь, але менш вибагливий.
Та переживати про втрату символічного для Києва дерева не варто. Принаймні, в цьому переконує влада та комунальники. Кажуть, платани можуть з’явитися лише у центральній частині міста. В тому числі й на Хрещатику.
А от у парках та дворах, де їм рости комфортно, каштани залишаться.
Горіх краси й здоров’я
Каштанові горіхи – цінна сировина. Вони йдуть на переробку, а потім використовуються у фармакології та косметології.
Кияни в останні роки відчутно допомагають цим галузям, збираючи та здаючи каштани.
Якщо порахувати всі каштанові дерева у Києві важко, то про його горіхи годі й говорити. Скільки гладеньких коричневих шариків щорічно падають нам під ноги? Тонни.
Комунальники кажуть, це гірка вагою близько 30 тонн. Але це дуже скромна цифра, адже пункти прийому каштанових плодів, наприклад, у 2018 році відзвітували про 40 тонн зібраного киянами врожаю.
І це у рік, який вважався неврожайним.
І не лише на деревах…
…а й на постаменті у Маріїнському парку та на стіні Київської міської державної адміністрації.
Це дві локації, де київському каштану встановлено памятники. Той, що у парку, присвячений мамам-киянкам та новонародженим діткам.
У день його відкриття, 1 червня 2009 року, навколо памятника висадили 89 каштанів. Саме стільки діточок народилися у місті у цей день.
Бронзові горішки каштану на КМДА не такі великі. Втім, відшукати їх не важко. Вони лежать прямо під офіційною вивіскою.
Мініатюра київського художника Марка Галенко з’явилася у рамках проекту “Шукай”, що популяризує туризм, і виглядає дуже симпатично.
Каштанова геральдика
Зображення листя каштану прикрашають герби чеських міст Кутровіце і Ческе Веленіце, а також німецьких Хоензедена і Цербе.
Кажуть, що в цих регіонах каштан цінують за розлогу крону. Під ним зручно ставити пивні столики. Посадив одине дерево – і затишний тінистий літній майданчик для пивних посиденьок готовий.
В Україні, ймовірно, більше оцінили красу його цвітіння, а не прикладні якості. Квітуча каштанова гілочка-свічка прикрашала герб Києва понад 25 років (1969 до 1995 рр).
Герб вибирали майже три роки, конкурс проходив у три етапи. У 1969 році переможцем був визнаний проект архітектора – художника Флоріана Юр’єва і скульптора Бориса Довганя.
На ньому на тлі лука – старовинної емблеми Києва – зображено квітучу гілку. Цей символ ніби говорить, що Київ добре пам’ятає свою історію, але тепер він не войовничий, а живий, красивий і квітучий.
Закаштанені
Герб каштановий пішов у минуле. А от символ – аж ніяк. Прижився. Київський каштан зміцнів, вкорінився і щоразу пускає свіжі ростки.
Як не у пісні чи на картині, то проросте яскравим малюнком на етикетці морозива або проступить лаконічним татуюванням на чийомусь передпліччі. І з цим вже нічного не вдієш.
Українські бренди масово випускають товари з його зображенням.
На Хрещатику є магазин, який продає продукцію виключно з каштановим символом – від шкарпеток до блокнотів. Відомі ювеліри присвячують йому серії прикрас – від крихітних сережок до вишуканих кольє.
А бізнесмени судяться за право на “каштан”. Тим часом команда митців Projector розробила логотип і відмовилася від авторських прав на нього, оголосивши, що дарує київський каштан всім бажаючим.
Мовляв, каштан – то вже давно не дерево, а засіб самоідентифікації.
Бо то знак – це з Києва, про Київ чи по-київськи.