Змінити «прописку» не виходячи з дому: як можна буде зареєструвати своє місце проживання

Верховна Рада ухвалила закон, що кардинально змінює порядок реєстрації місця проживання громадян України. Крім того, 10 листопада Кабінет міністрів затвердив експериментальний проєкт, який дозволить здійснювати прописку в електронній формі за допомогою порталу «Дія». Іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України, також зможуть скористатися посвідкою на проживання у цифровому форматі.

Зазначимо, що після підписання президентом закон має набути чинності 1 грудня 2021 року, але низка його положень почне діяти 1 березня та 1 червня 2022 року.

У попередній статті «ФАКТИ» розповіли, чим новий порядок реєстрації місця проживання відрізняється від чинного. Тепер варто розібратися, як саме відбуватиметься процес реєстрації, зокрема в режимі онлайн, а також яке підводне каміння має ухвалений законопроєкт. Про це «ФАКТАМ» розповіла адвокатка юридичної компанії Riyako&Partners Катерина Аніщенко.

«Змінити місце проживання можна буде, відвідавши ЦНАП чи через Єдиний державний вебпортал електронних послуг»

— За статистикою, кожен третій українець живе не за місцем реєстрації, найчастіше через складність процедури перереєстрації місця проживання. Чи зможуть тепер громадяни самостійно змінювати місце реєстрації? Що для цього потрібно?

— У разі набуття чинності цим законом змінити місце проживання можна буде, відвідавши орган реєстрації або Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), а також замовивши таку послугу через Єдиний державний вебпортал електронних послуг. В останньому випадку послуги надаватимуться в електронній формі, що значно скоротить час оформлення, адже не доведеться відвідувати органи реєстрації чи ЦНАП.

Крім цього, при зверненні за отриманням інших послуг інформацію про місце проживання людей органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, одержують самостійно шляхом доступу до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби.

— Законом запроваджується поняття «декларування місця проживання». У чому відмінність від реєстрації та як це відбуватиметься?

— Реєстрація місця проживання (знаходження) особи здійснюється за заявою, поданою нею у паперовій формі до органу реєстрації або через Центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. Декларування місця проживання громадянина за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, здійснюється виключно:

  • у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру прав на нерухоме майно;
  • у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (далі — уповноважена особа житла).

Декларування місця проживання за декларацією людини, поданою в електронній формі, може проводитись в автоматичному режимі.

— Як відбуватиметься реєстрація чи декларування місця проживання?

— Якщо людина, місце проживання якої вже було задекларовано або зареєстровано, задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання, внесення змін до реєстру територіальної громади за колишнім місцем проживання здійснюється без подання заяви такою особою на підставі повідомлення органу реєстрації, в якому громадянин задекларував чи зареєстрував своє нове місце. проживання.

До заяви про реєстрацію місця проживання (знаходження) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження — для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) у житлі, адреса якого реєструється для проживання (знаходження) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, що набрало чинності, про надання особі права на вселення у житло, визнання за особою права користування житлом, житловим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що засвідчують особу законного представника;

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника, крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки або один з батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3, реєстрація місця проживання особи провадиться за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.

Під час особистого відвідування людиною органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.

Якщо у свідоцтві про народження дитини віком до 14 років зазначено, що батьки або один з батьків дитини є іноземцем або особою без громадянства, для реєстрації місця проживання такої дитини вперше, крім документів, передбачених пунктом 2, додатково подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

«Українці можуть вільно обирати сімейного лікаря без прив’язки до «прописки»

— Як можна буде задекларувати проживання у квартирі, власником якої ви не є?

— Якщо людина не є власником чи співвласником житла, за адресою якого декларується його місце проживання та відомості про яке внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно, у декларації про місце проживання додатково до паспортних даних людини зазначаються відомості про власника (співвласників) житла окремо щодо до кожного власника (співвласника) житла, а саме:

  • прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);
  • дата народження;
  • реквізити паспортного документа особи та/або паспортного документа іноземця або особи без громадянства;
  • реєстраційний номер облікової картки платників податків;
  • відомості про документи, що підтверджують право власності на об’єкт нерухомого майна;
  • контактні дані: номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв’язку (за наявності).

У разі якщо людина не є власником або співвласником житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, що надається в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, та вказується у декларації про місце проживання.

При цьому згода власника (співвласників) житла не потрібна у разі декларування місця проживання дітей за адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання їхніх батьків чи інших законних представників або одного з них.

Послуги надаватимуться в електронній формі, що значно скоротить час оформлення, адже не доведеться відвідувати органи реєстрації (фото ua.depositphotos.com)

 

— Які права та обов’язки дає реєстрація місця проживання у нових законодавчих умовах?

— Важливо відзначити, що дія цього закону не поширюється на відносини, пов’язані із виникненням, переходом та припиненням права власності на житло, та на право користування житлом. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) людини не є підставою для отримання ним права володіння, користування або розпорядження житлом, зокрема не є підставою для вселення або визнання за людиною права на проживання або користування житлом.

Власник або співвласник житла може безоплатно отримувати від органу реєстрації інформацію про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання в будинку або квартирі, що належить йому. Також він має право виправити, змінити або скасувати неправдиві дані про осіб, внесених до Реєстру територіальної громади як тих, хто проживає на його житлоплощі.

А в решті нічого не змінилося.

— Найчастіше до місця реєстрації прив’язано багато соціальних послуг, зокрема медичне обслуговування, пенсійні виплати. Що тепер зміниться у цій сфері?

— Законопроєктом пропонується внести зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 2 законопроєкту, декларування місця проживання — це повідомлення особою органу реєстрації про адресу свого місця проживання (знаходження) з подальшим внесенням такої інформації до Реєстру територіальної громади.

Є всі підстави вважати, що передбачений у проєкті механізм недостатньо дає змогу гарантувати належне отримання людиною виплати пенсій без надання відомостей про її фактичне перебування. У зв’язку з чим потрібне редакційне уточнення до закону про виплату пенсії, в якому було б зазначено, що громадянин отримуватиме пенсію незалежно від задекларованого чи зареєстрованого ним місця проживання. Адже наразі пенсія виплачується за вказаним у заяві місцем проживання пенсіонера в межах України.

Щодо медичного обслуговування, то, згідно з медреформою, українці можуть вільно обирати сімейного лікаря без прив’язки до «прописки». Щоб переукласти декларацію з сімейним лікарем в амбулаторії, звертатися чи їхати до попереднього лікаря не потрібно. Після підписання декларації з лікарем у новій амбулаторії попередня декларація анулюється автоматично.

«Проблеми обліку населення загострюються через те, що реєстри територіальних громад автономні, мають різне програмне забезпечення та не взаємодіють»

— Яке підводне каміння має відмова від традиційної «бюрократичної» процедури реєстрації місця проживання громадян? Чи не виникне лазівок для шахрайства?

— Аналіз функціональних можливостей національних електронних інформаційних ресурсів свідчить про те, що послуга реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання в електронній формі може бути доступна громадянам України за належних наповненості та взаємодії національних електронних інформаційних ресурсів.

Проблеми обліку населення загострюються через те, що реєстри територіальних громад є автономними, мають різне програмне забезпечення та не взаємодіють. Тому не лише реєстрація, а й отримання інформації з реєстрів, наприклад, відомостей про місце проживання, перетворюється для людини на тривалий процес, тоді як зазначену інформацію можна було б за лічені секунди отримувати за допомогою програмних засобів.

Оскільки підставою для реєстрації є не фактичне проживання в будинку чи квартирі, а лише наявність права на проживання там, найчастіше громадяни реєструються не в тому місці, де вони фактично проживають, а де можуть документально підтвердити право на проживання.

Зв’язок реєстрації місця проживання з правом проживання у квартирі чи будинку також створює умови для маніпулювання з майновими та житловими правами на житло. Таким чином, існує нагальна необхідність реформування чинного механізму обліку населення в Україні та запровадження інституту декларування місця проживання, який пропонується здійснити шляхом ухвалення Закону «Про реалізацію електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні».

Законопроєктом також визначається можливість отримання послуг в електронній формі, перелік усіх необхідних документів та відомостей, необхідних для декларування чи реєстрації місця проживання, заборона вимагати для цього подання людиною інших документів, крім передбачених цим законопроєктом.

При цьому закріплюється право власника житла скасувати задеклароване або зареєстроване місце проживання третіх осіб у квартирі чи будинку, який йому належить, на підставах, зазначених у законі, без рішення суду.

Однак право власника житла на зняття з реєстрації місця проживання зареєстрованих громадян може мати негативні соціальні наслідки. Зокрема, використання цієї норми власником житла проти інших чи колишніх членів своєї сім’ї позбавлятиме їх житлових прав.

Крім того, за положеннями законопроєкту чітко зрозумілі підстави та час зняття людини з реєстрації місця проживання. Так, передбачається, «якщо колишнє місце проживання особи було зареєстроване, зняття з реєстрації з колишнього місця проживання здійснюється за заявою особи». Своєю чергою заява про зняття з реєстрації попереднього місця проживання подається людиною або її законним представником до органу реєстрації, в якому така людина реєструє або декларує своє місце проживання. Громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття на нове місце проживання задекларувати або зареєструвати його. Іноземець або особа без громадянства, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, протягом 30 календарних днів з дня її отримання має задекларувати місце свого перебування.

Однак незрозумілими є наслідки, з якими стикнеться людина, яка не знялася з реєстрації на попередньому місці проживання, а протягом 30 календарних днів після прибуття на нове місце проживання задекларувала або зареєструвала його.

Як бачимо, аналіз поданого законопроєкту свідчить про наявність у ньому положень, які не враховують вимог Конституції України та не узгоджуються з іншими законами України, — підсумувала Катерина Аніщенко.

Spread the love

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *