Перше, що вирішила Анна після повернення додому — наповнити його затишком. Анна живе в Києві й виїхала у другий день війни. Кілька тижнів по тому вона повернулася і написала у фейсбуці:
«Прошу порадити простий рецепт дріжджової солодкої випічки. Ми вчора повернулися в цивільні умови Києва, додому. І я страшенно хочу наповнити дім затишком».
Минув місяць з часу вторгнення Росії в Україну. Люди пережили страх, розпач, розчарування і прийняли ситуацію такою, якою вона є. У країні війна, а вдома навіть рідні стіни захищають — це відоме прислів’я набуло істинного значення.
Щораз більше мирних мешканців повертаються додому — у Київ.
Дім з затишком
Історія киянки Анни непоодинока. Вона з чоловіком і чотирирічною донькою виїхала з Києва 25 лютого, на другий день війни.
«На той момент це було правильне рішення. Ми поїхали на дачу в Бориспільському районі», — розповідає киянка.
Попри складні побутові умови на літній дачі, яка не пристосована до холоду, безпекова ситуація тут була напружена: «Тут теж було чути вибухи — віддалено, але майже увесь день. Над нами низько пролітали гелікоптери. І в якийсь момент чоловік сказав, що нам було б безпечніше повернутися».
![орхідея](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/E3AF/production/_123878285_0132ac07-ade7-497b-9c51-55da22157ef2.jpg)
Орхідеї попри війну цвітуть на підвіконні
Попри те, що Анну лякали довгою дорогою і купою блокпостів на шляху до столиці, повернення вийшло швидким і щасливим.
За ці тижні Київ та умови життя в ньому сильно змінилися.
Чолові Анни активно зайнятий у волонтерському русі, а вони з донькою вистоюють черги у магазинах і гуляють. З минулого тижня в Анни з’явилася робота. І це все завдяки хорошому інтернету у місті.
![булочки](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/205F/production/_123878280_276983963_303616668527904_3024694935775861061_n.jpg)
Анна випробувала рецепт з інтернету, щоби додати своїй київській квартирі трошки затишку
«Я налаштована залишатися. Тут ми всі разом», — каже Анна про Київ. Вона спекла булочки за рецептом, що їй порадили, і тепер у їхній квартирі панує аромат кориці й затишку.
Київ — «будинок, де дихають люди»
Режисерка Катерина Горностай у перші дні війни виїхала з Києва до мами під Київ, де спершу було начебто спокійніше.
«Але з кожним днем ми все краще могли чути (і навіть інколи бачити) лінію фронту навколо Києва. Щовечора ми вирішували чи лишатись ще, чи тікати далі», — згадує вона.
![місто в тумані](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/116DB/production/_123878317_000051810032.jpg)
АВТОР ФОТО,КАТЕРИНА ГОРНОСТАЙ
Мама навідріз відмовилась кудись їхати, втечу на захід чи за кордон Катерина не розглядала, тому рішенням було повернення в Київ.
Попри те, що у січні в широкий прокат вийшов повнометражний фільм Катерини «Стоп-Земля», зараз вона працює не за професією.
«Ми доволі швидко знайшли волонтерство і вже два тижні працюємо руками: фасуємо обіди для тих хто потребує допомоги. Ця робота рятує мою голову від постійного читання новин та жахливих нав’язливих думок», — розповідає про свої дні в столиці киянка.
«Кажуть, якщо постійно не жити в будинку, він дуже швидко руйнується. З містами відбувається така ж історія. Місту потрібно жити наповненим своїми мешканцями, потрібно щоб продовжувався колообіг продуктів, грошей і послуг», — переконана Катерина.
Зараз вона радіє у Києві простим речам, наприклад, кав’ярні біля дому, що знову відкрилась, букету на день народження колезі, який можна купити в переході, і навіть маленькому затору на дорозі.
![стоп земля](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/6E7F/production/_123878282_stop-zemlia_samsonov-4.jpg)
АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ САМСОНОВ
«Я сприймаю Київ як велетенський будинок, у якому дихають люди. Вони переживають, часто сидять в укриттях, рятують з-під завалів своїх сусідів, але продовжують тут жити.
Мені страшно, що бомбардування міста російськими літаками та ракетами може посилитись, але я би дуже хотіла лишитись тут», — підсумовує режисерка.
«Орієнтуємося на сирени»
У своїх стінах спокійніше, переконана Олена Ковальчук, яка з чоловіком і донькою у перший день війни виїхала до друзів під Київ.
«Коли ми справилися з першим шоком, то через кілька тижнів вирішили повернутися до своєї квартири. Адже у своїх стінах спокійніше», — розповідає киянка.
![олена ковальчук](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/130CC/production/_123882087_photo_2022-03-21_12-35-29.jpg)
АВТОР ФОТО,ОЛЕНА КОВАЛЬЧУК
Вони обладнали свою квартиру і поверх, так щоб було безпечно.
«Ми тут вже тиждень і нам спокійно. Орієнтуємося на сирени. Тут спокійніше моїм дітям, бо вони серед своїх речей», — розповідає Олена про свій побут.
Олена задоволена рішенням повернутися в Київ. Якщо залишатися в Україні — то тільки у себе вдома, каже киянка.
«Відчуваю, що потрібна Києву»
Оксана Білоус згадує, що мала погані передчуття 24 лютого. Та ще й вранці від сусідів заліз великий тарган. Коли зателефонував син з повідомленням про вибухи, зібрала кота і собаку й поїхала на дачу на Житомирській трасі. Після того, як не стало світла і поряд почалися бої, переїхала у Вінницю.
«Сидиш і думаєш чого ти тут сидиш, від чого ховаєшся?» — згадує Оксана.
![пакунки](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/17EEC/production/_123882089_275159744_3286902638209103_1113003097268084250_n.jpg)
АВТОР ФОТО,ОКСАНА БІЛОУС
Вона киянка у п’ятому поколінні. Київ — рідне місто, усі предки жили тут, де й вона зараз, у цьому кутку центру столиці.
«Я питала свою бабусю, яка під час Другої світової війни, під час окупації залишалася в Києві, як вони не боялися, що бомби летять. Вона каже, яка доля, так і буде. Якщо доля загинути — то в рідній хаті, якщо рідні стіни збережуть, то будем жити. І так рід тримає», — додає киянка.
Оксана Білоус народна майстриня. Вона роками проводить майстер-класи з писанкарства. Ще у Вінниці їй почали писати люди й запитувати про різні товари.
«Люди питають про фарби, писачки, книжки. Це така писанкотерапія для усіх», — каже Оксана.
Вона повернулася до Києва кілька днів тому і вже пакує замовлення, частину заробітку віддає на потреби постраждалих від війни через греко-католицьку церкву.
![писанки](https://ichef.bbci.co.uk/news/640/cpsprodpb/4A54/production/_123882091_275616955_704257517685463_367785984213441540_n.jpg)
АВТОР ФОТО,ОКСАНА БІЛОУС
Щодо передчуттів на закінчення війни, то в Оксани вони прекрасні.
«Найтемніші часи перед світанком. Усе що не відбувається, це на добре. Нам потрібно пройти через це», — додає Оксана.
Каже, писанки, мальовані 24 лютого, вже добре підсохли та радуватимуть на Великдень, який обов’язково буде світлим.
Сергій також виїхав з Києва у перші дні війни та вивіз родину на захід країни. Проте за кілька тижнів вирішив повернутись додому.
Сидіти біля польського кордону йому було незручно і він поїхав до Києва. Вже кілька днів волонтерить та розвантажує гуманітарну допомогу.