Військові повертаються з війни іншими — з очима, що бачили смерть, з тілами, які втратили частину себе, з душами, які вже ніколи не будуть легкими. Їхні дружини навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого, їхні матері щодня стоять між молитвою і страхом, а діти знають, що таке «тато на нулі» раніше, ніж вчаться писати. І поки хтось вимикає новини, вони не можуть вимкнути реальність. Про це пише військовий Павло Корнієнко на своїй сторінці в Facebook.
«Ви не готові до нас.
До військових, які повертаються не такими, якими пішли. До їхніх дружин, які навчилися жити від одного повідомлення «живий» до іншого. До матерів, які щодня стоять між молитвою і страхом. До дітей, які знають, що таке «тато на нулі», раніше, ніж вчаться нормально писати.
Ви втомились від війни? А ми в ній живемо, навіть якщо вже повернулися.
Ви можете вимкнути новини. Ми не можемо вимкнути реальність.
Поки хтось шукає комфорт — хтось втрачає ноги, друзів, сон і себе. Поки хтось рахує дні до відпустки — хтось рахує секунди між виходами.
Ви не готові дивитися в очі тим, хто бачив смерть зблизька — і все одно повернувся вас захищати.
Не готові до дружин, які не живуть — вони існують.
Не готові до батьків, які ховають синів, а потім знаходять сили сказати іншим: «Тримайтесь».
Війна — це не тільки фронт. Війна — це люди.
Люди, яких вона перемолола — і фізично, і морально.
Ви не готові до нас.
До тих, хто заплатив за цю країну нервами, кров’ю, родиною і душею.
Але при цьому ви готові засуджувати.
Дивуватись нашій емоційності.
Називати це «ПТСР».
Говорити про «нестабільність» і «агресію».
Ви не готові до нас, але живете завдяки нам».