Кабінет міністрів у 2027-му планує знову обмежити пенсії, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (наступного року це від 28 780 грн). Відповідну норму традиційно включили до закону про державний бюджет, хоча Верховний Суд уже сформував правову позицію: такий механізм зменшення виплат є незаконним.
У результаті спеціальні пенсіонери звертаються до суду, щоб отримувати пенсії в повному обсязі. Щомісяця суди ухвалюють близько 500 рішень на користь тих, хто оскаржує застосування коефіцієнтів. А лише протягом цього року таких рішень набралося близько 4 тисяч. Про те, як обмежуватимуть пенсії наступного року і чому це не спрацює, читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Спецпенсіонери захищають свої особливі виплати
Вперше коефіцієнти ввели у 2024-му і одразу ж їх почали скасовувати в судах. Механізм оскарження вже фактично перетворився на усталену практику. Якщо позов правильно підготовлений, суди стають на бік пенсіонерів. Однак для цього кожному доводиться проходити окрему судову процедуру.
Проблема полягає в тому, що держава не може просто встановити обмеження для спеціальних пенсій підзаконним актом або окремою нормою бюджетного законодавства. Порядок призначення та розрахунку таких виплат визначений спеціальними законами. Саме вони встановлюють, на яких умовах людина отримує пенсію і як визначається її розмір.
Наприклад, пенсійне забезпечення колишніх прокурорів регулюється законом «Про прокуратуру». Якщо держава хоче змінити правила розрахунку таких пенсій, вона має внести відповідні зміни саме до цього закону. Тобто пройти повноцінну законодавчу процедуру: підготувати законопроєкт, подати його до Верховної Ради, провести розгляд у парламенті та отримати підтримку народних депутатів.
Однак уряд обрав інший шлях. Замість того щоб змінювати спеціальні закони, обмеження для пенсіонерів включили до закону про державний бюджет.
Це дозволяє щороку повертатися до питання зменшення спеціальних пенсій через один і той самий механізм. Уряд готує проєкт бюджету, парламент ухвалює його як закон, а разом із десятками інших фінансових норм у документі з’являється положення про застосування понижувальних коефіцієнтів.
Що передбачено в проєкті бюджету
Зокрема, відповідну норму знову передбачили у статті 43 бюджету на 2027 рік. Фактично йдеться про повторення механізму, який уже застосовували в попередні роки, попри численні судові рішення проти нього.
Найбільша проблема для урядового механізму полягає в тому, що його законність уже неодноразово ставала предметом судового розгляду. Більше того, Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо неможливості зменшувати спеціальні пенсії таким способом.
Суть позиції полягає в тому, що обмеження, які впливають на розмір пенсій, мають відповідати спеціальному законодавству. Самого лише включення відповідної норми до бюджету недостатньо, щоб змінити порядок пенсійного забезпечення, встановлений іншими законами.
Тобто держава може переглянути правила нарахування спеціальних пенсій, але для цього необхідно діяти через внесення змін до відповідних законів. Бюджетний закон не повинен ставати інструментом обходу такої процедури.
Попри це, Пенсійний фонд продовжує застосовувати коефіцієнти, а пенсіонери змушені захищати свої права в судах. Виходить замкнене коло: уряд щороку передбачає обмеження, Пенсійний фонд їх застосовує, а люди витрачають час і гроші, щоб домогтися скасування цих обмежень щодо власних виплат.
Чому спецпенсії створюють соціальну несправедливість
Водночас історія з понижувальними коефіцієнтами має й інший бік. Питання не лише в тому, чи законно держава обмежує спеціальні пенсії. Не менш важливо – наскільки справедливою є сама система, за якої виплати окремих пенсіонерів у десятки разів перевищують пенсії більшості українців.
В Україні є колишні прокурори, судді та інші спецпенсіонери, які отримують понад 100 тис. грн на місяць. Для порівняння: звичайні пенсіонери здебільшого живуть на суми, які навіть не забезпечують базових потреб. Різниця між такими виплатами настільки велика, що її важко пояснити лише відмінностями у трудовому стажі чи розмірі зарплати до виходу на пенсію.
Особливо гостро виглядає ситуація з колишніми прокурорами. Частина з них отримує право на спеціальну пенсію ще до досягнення 40 років. Тобто людина може фактично завершити державну службу в досить молодому віці й отримувати пенсію протягом наступних десятиліть. При цьому розмір такої виплати може перевищувати 100 тис. грн щомісяця.
Це створює очевидний дисбаланс. Більшість українців працюють до 60-65 років, а для виходу на пенсію змушені виконувати дедалі жорсткіші вимоги щодо страхового стажу. Зокрема, щороку підвищується необхідна кількість років стажу для виходу на пенсію у 60 років. Якщо людина не має достатнього стажу, їй доводиться працювати довше або чекати на досягнення наступного пенсійного віку.
І навіть після десятиліть роботи абсолютна більшість таких громадян не може розраховувати на виплати, які забезпечили б нормальний рівень життя.
За останніми доступними показниками, фактичний прожитковий мінімум для пенсіонера суттєво перевищує встановлений державою мінімум. Йдеться про суму, яка має відображати реальну вартість мінімального набору товарів і послуг, необхідних для життя. Однак значна частина пенсіонерів отримує менше навіть від цього показника.
Фактично люди, які все життя працювали, сплачували податки та єдиний соціальний внесок, після виходу на заслужений відпочинок опиняються за межею бідності. Їм доводиться рахувати гроші на продукти, ліки, комунальні послуги та найнеобхідніше. А будь-які непередбачені витрати можуть стати серйозною фінансовою проблемою.
На цьому тлі пенсії в 100-200 тис. грн виглядають не просто привілеєм окремих професійних груп, а символом глибокої нерівності пенсійної системи.
Якщо держава вважає, що спеціальні пенсії надто великі, вона має вирішувати це питання законним шляхом – через зміни до відповідного законодавства, а не щорічними спробами обійти встановлені правила за допомогою бюджетних норм.
Пенсійна система не може бути справедливою, коли одна людина виходить на відпочинок до 40 років і отримує понад 100 тис. грн, а інша після 40 років трудового стажу змушена виживати на 4-8 тисяч гривень. Саме цю нерівність держава мала б зробити головним предметом пенсійної реформи, а не обмежуватися щорічним запровадженням коефіцієнтів, які потім скасовують суди.