Лише у липні 2026 року російські окупаційні війська завдали 10 ударів різної потужності по столиці України – Києву. У серпні терор продовжується. При цьому, під час цих атак противник використовував переважно ракети, які важко перехопити звичайними системами ППО. Президент України Володимир Зеленський вже не перший місяць звертається до партнерів із проханням забезпечити постачання протиракет, але, схоже, українцям доведеться й самостійно дбати про власну безпеку. А тому розуміння того, які засоби застосовує ворог, зараз важливе як ніколи.
Російські окупанти від початку року поступово, але впевнено перейшли до застосування проти українських міст вибіркової номенклатури засобів ураження (у межах розподіленого адаптивного терору). І якщо говорити про Київ, то він переважно опиняється під ударом ракет, які складно перехопити, а саме: балістичних, аеробалістичних та гіперзвукових.
На сьогодні всі ці ракети можуть перехоплювати такі засоби, що стоять на озброєнні Сил оборони України, як ЗРК Patriot і SAMP-T. Усі інші такими можливостями не володіють. Але, як неодноразово зазначав президент України, боєкомплекту для цих ЗРК недостатньо, щоб ефективно протидіяти російським ударам. Наприклад, після атаки на столицю в ніч на 1 серпня Володимир Зеленський повідомив, що вдалося збити лише одну балістичну ракету (з 27) «просто тому, що для Patriot немає ракет (перехоплювачів. – Ред.)».
У цьому матеріалі спробуємо розібратися, які саме ракети застосовує Росія проти столиці України, як від них можна врятуватися самостійно та які засоби ППО інших країн можуть виявитися корисними в боротьбі проти російського терору.
Інструменти терору
Почнемо із ракет, які Росія останнім часом почала частіше, аніж зазвичай, застосовувати по Києву. Серед них як уже знайомі зразки, так і ті, про які кияни можуть чути вперше. Але мешканці Миколаївської та Одеської областей вже мали сумний досвід знайомства з ними. А тепер все по порядку.
9М723: основна балістична ракета комплексу ОТРК «Іскандер-М»
Дальність польоту – 500 км.
Максимальна висота польоту – 100 км.
Швидкість – 2 600 м/с на максимальній висоті, 2 100 м/с при виході на кінцеву ділянку польоту, 800 м/с при наближенні ракети до цілі. У цей момент ракета найвразливіша для перехоплення.
Бойова частина – 500 кг. Стандартна осколково-фугасна БЧ являє собою капсуль у вигляді бетонобійної бомби радянського зразка БЕТАБ-500, призначеної для боротьби з об’єктами укріпленого та бункерного типу. У цьому полягає її основна небезпека – ракета може пробивати кілька бетонних перекриттів і становити велику загрозу під час удару по багатоповерхових будівлях. Залежно від того, з якого матеріалу вони побудовані, відрізняється й ступінь руйнувань. Наприклад, ракета 9М723 має питому потужність, здатну повністю зруйнувати цегляну п’ятиповерхівку.
Також 9М723 використовує касетні боєголовки, до складу яких входять 54 суббоєприпаси 9Н730, які відстрілюються на висотах від 900 до 1 400 метрів і призначені для нанесення ураження невибіркового характеру на великих площах. Щодо бетонних будівель руйнівний ефект від таких БЧ менший, якщо не враховувати ризики загорянь – пожеж, і становлять більшу загрозу для людей на відкритих просторах без укриттів.
Виробництво – у середньому три одиниці готової продукції на добу, і залежить від поставок усіх необхідних компонентів, у тому числі контрабандного походження.
Ракети 9М723 переважно застосовуються по Києву та області з Брянської та Курської областей РФ. Це дозволяє противнику використовувати їх із безпечних відстаней (на достатній віддаленості від кордону з Україною) та мінімізувати ризики ураження комплексу у відповідь або виявлення його переміщення на марш до пускової позиції.
Ракети 9М723 долають 500 км за трохи більше ніж 3 хвилини. Відстань до Києва від кордону з РФ долається за півтори хвилини.
Х-47М2 «Кинжал»: аеробалістична версія 9М723, модифікована для запусків з авіаційного носія МіГ-31К
Для виконання цих завдань ракета отримала посилену конструкцію для повітряного старту, вдосконалену хвостову частину та зменшені аеродинамічні рулі.
Такий формат запуску та зміни у конструкції дозволили збільшити дальність польоту ракети з 1 500 до 2 000 км.
Щодо швидкості польоту, то вона може сягати 3 400 м/с або 12 000 км/год.
Бойова частина має стандартну для таких ракет масу в 500 кг, а за основу також взято концепцію радянської авіаційної бетонобійної бомби БЕТАБ-500. З огляду на швидкість польоту, пробивний ефект у Х-47М2 «Кинжал» вищий, ніж у класичної 9М723.
У Росії виробляють у середньому одну таку ракету за 2-3 дні, але за наявності всіх необхідних компонентів обсяги можуть бути й більшими.
3М22 «Циркон»: російська гіперзвукова крилата ракета морського базування.
Вона розроблена НВО «Машинобудування». Попри всю свою схожість на 9М723 та Х-47М2, вона оснащена прямоточним повітряно-реактивним двигуном і не має балістичної фізики польоту.
Дальність польоту – 1 000 км.
Маса бойової частини – 400 кг.
Швидкість польоту – від 2 700 до 3 000 м/с.
Якщо раніше запуски «Цирконів» по Києву здійснювалися з території тимчасово окупованого Криму, то з червня 2026 року – вже й з Курської області РФ. Противник передислокував туди з АРК частину комплексів «Бастіон», про що казав речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
Відстань до Києва долається у середньому за 3 хвилини.
Щодо виробництва, то це одна одиниця готової продукції протягом 2-3 днів. Але за час повномасштабного вторгнення РОВ накопичили боєкомплект, що дозволяє зараз досить активно застосовувати «Циркони».
KN-23 (Hwasong-11A).
Це північнокорейський аналог 9М723, яку в КНДР через технічні та технологічні недоліки виробництва не змогли повністю повторити, і в результаті пішли своїм шляхом розвитку твердопаливної балістики, частково повторивши російську розробку.
У результаті ракета вийшла більшою та важчою. Це дозволило створити певні варіації між дальністю польоту та масою бойової частини.
Дальність польоту – 450-600 км.
Маса БЧ – від 500 кг до 1 000 кг.
Показники швидкості практично ідентичні 9М723, за винятком квазібалістичних висот, що варіюються залежно від стадії польоту від 40 до 60 км.
Як і у випадку з 9М723, ракета KN-23 найбвразливіша на етапі наближення до цілі.
Обсяги виробництва невідомі.
48Н6ДМ
Ракети 48Н6 є боєкомплектом для систем протиповітряної оборони ЗРС С-400 «Тріумф», але російські окупанти досить активно застосовують їх для ударів по наземних цілях.
Дальність польоту – 200-250 км.
Маса боєголовки – 180 кг.
Швидкість польоту – від 1 800 м/с до 2 500 м/с.
Обсяги виробництва – у середньому 1-2 ракети на добу.
Пуски в напрямку Києва переважно здійснюються з Брянської області, що загалом робить цей комплекс найбільш вразливим для ударів у відповідь – у разі його раннього виявлення.
48Н6ДМ, на відміну від інших ракет, має велику кількість осколкових елементів (а це десятки тисяч шрапнелі), що робить її не стільки руйнівною, скільки максимально небезпечною для цивільного населення – особливо на відкритих, незахищених просторах.
П-800 «Онікс» (3М55)
Це протикорабельна ракета (запускається з комплексів «Бастіон-П»), але ворог активно застосовує її з 2022 року для завдання ударів не тільки по морських, надводних цілях, а й по сухопутних об’єктах.
Дальність польоту – від 300 до 800 км.
Маса боєголовки – 300 кг.
Швидкість польоту залежить від умов польоту. Якщо біля поверхні моря, то це 680-700 м/с, якщо над поверхнею землі, то маршова швидкість може сягати 880 м/с.
Обсяги виробництва – у середньому одна ракета протягом 2-3 днів.
Протидія
Усі перераховані вище ракети становлять небезпеку з низки практично однакових причин:
– висока швидкість польоту;
– потужні бойові одиниці, від яких жодні дві стіни не врятують;
– складні для перехоплення висоти і траєкторії польоту.
На сьогодні Україна має лише два типи комплексів ППО, здатних перехоплювати ці ракети, а саме: ЗРК Patriot (ракети PAC-3) та SAMP/T (ракети Aster-30, особливо у модифікації B1NT).
Окрім цих систем, у світі є й інші, які також можуть застосовуватися для перехоплення вищезазначеної номенклатури ракетних засобів РОВ.
THAAD – заатмосферна система ПРО, про яку найчастіше згадують у ЗМІ, яка проєктувалася для перехоплення балістичних ракет на великих висотах ще до виходу їх на кінцеву траєкторію польоту (етап завдання удару).
Але проблема THAAD полягає у тому, що її призначення – заатмосферне перехоплення, а не протидія низьколітаючим цілям, до яких належать 3М22 «Циркон» і П-800 «Онікс». Окрім усього іншого, цих систем не так багато, а боєкомплект до них є вкрай дефіцитним.
«Праща Давида» – це ізраїльська система, яка була створена для протидії балістичним ракетам, але її ефективність проти низьколітаючих цілей типу 3М22 «Циркон» і П-800 «Онікс» не підтверджена. Крім того, Ізраїль навряд чи в найближчій перспективі настільки зблизиться з Україною, щоб постачати ці комплекси.
Варто також згадати корабельну систему Aegis BMD, яка добре зарекомендувала себе у боротьбі проти балістичних ракет. Особливо SM-3. А SM-6 – як засіб перехоплення гіперзвукових цілей. Але це насамперед корабельна система.
Тому в питаннях пасивної протидії Україна може розраховувати на незначне збільшення кількості поставлених ЗРК Patriot і SAMP-T у майбутньому, але й на дефіцит поставок ракет, що зберігатиметься.
Локалізація виробництва PAC-3 та Aster-30 B1NT в Україні лише частково може вирішити проблему дефіциту ракет, так само як і перспективна розробка Freya. Для масштабування всіх цих можливостей щодо протидії та виходу на відносне серійне виробництво в кращому разі потрібен щонайменше рік. А що робити Україні весь цей час?
Активна протидія – полювання на російські пускові установки та нанесення ударів по виробництвах ракет.
Про це я вже частково згадав вище, вказуючи дальність польоту ракет і місця їхніх запусків. Зазначивши, що найвразливішими є саме пускові установки С-400, оскільки для застосування ракет 48Н6ДМ їм доводиться перебувати найближче до кордону з Україною. Практично всі інші мають серйозний буфер безпеки для запобігання ударам у відповідь.
Напередодні контрадмірал ВМС США у відставці Марк Монтгомері запропонував Україні для боротьби з російськими ОТРК використовувати F-16 із авіаційними ракетами Extended Range Attack Munition (ERAM) дальністю польоту 480 км, масою бойової частини 227 кг і високою стійкістю до РЕБ.
У 2025 році Держдепартамент США схвалив продаж Україні до 3350 ракет ERAM, але офіційних даних про надходження цих засобів ураження у розпорядження Повітряних сил ЗСУ немає.
Щодо ударів по виробництву ракет, то це цілком реалістичне завдання, однак воно вимагає застосування значної кількості ракетних засобів ураження з досить потужними бойовими частинами. Нальотами дронів такі підприємства з працездатного стану не вивести. Але, як відомо, на сьогодні у питаннях застосування ракетних засобів ми ще не вийшли на рівень здійснення настільки масованих, концентрованих ударів.
Висновки
Противник обрав тактику ракетних ударів по Києву із застосуванням номенклатури ракет, які найскладніше перехоплювати. Користуючись дефіцитом як систем ППО, так і боєкомплекту до них, ворог продовжуватиме завдавати ударів по столиці, посилюючи терор.
Україна, безперечно, шукатиме шляхи вирішення цієї проблеми, які впираються в можливості західних країн та обмеженість їхніх ресурсів. Налагодження ж власного виробництва займе досить багато часу, щоб вийти на серійне виробництво, а знищення російських пускових установок і підприємств також залежить від реакції, можливостей та оперативності партнерів.
У цей складний період мешканці столиці повинні приділяти максимальну увагу власній безпеці, не ігнорувати базові вимоги щодо підготовки до масованих обстрілів.
Перелічені вище типи ракет та їхні характеристики дають змогу зрозуміти ступінь загрози та час реакції на пуски, який у багатьох випадках зведений до мінімуму. Найнадійніше укриття під час таких ударів – бомбосховище, підвал, метро. Дві стіни під час удару балістичної ракети не врятують у разі прямого влучання в будівлю, особливо коли йдеться про 9М723.
Відповідальність людей за власне життя в цей складний період війни стає не менш пріоритетною, ніж пошук ефективних засобів боротьби з цими загрозами.