Від шоку до надії. Як Україна пережила перші дні війни з РФ

Що було у великих містах

• Київ

Ранок 24 лютого розпочався з ракетних ударів та об’єктах навколо столиці. Місто відразу почало готуватися до оборони. Російські війська зайшли в область із північного напрямку та захопили Чорнобильську АЕС. Як і по всій країні, у Києві ввели комендантську годину, під час якої було зупинено громадський транспорт, а метро працювало в режимі укриття.

 

Фото: київське метро з перших днів працювало в режимі укриття (GettyImages)

 

Противник висадив десант на аеродромі «Антонов» у Гостомелі, але був розбитий. Наступного дня ракетні удари продовжились, а росіяни почали підтягувати сухопутні сили з боку Сумської області та Білорусі. Декілька диверсійних груп зайшли до міста, у різних районах були чутні перестрілки.

Бої за аеродром у Василькові під Києвом розпочалися 26 лютого, у цьому районі вдалося збити транспортний літак Іл-76 МД. Ворог спробував зайти до столиці із західного боку, тривали вуличні бої, а на проспекті Перемоги було знищено російську бронетехніку.

 

Потім росіяни намагалися взяти Київ у кліщі, зокрема зі східного напрямку. Незважаючи на удари, війська стримали наступ, який сповільнився в наступні дні. Бойові дії на місяць зосередилися у передмісті, в результаті битва за Київ була виграна на початку квітня.

• Харків

Удари почалися теж рано-вранці 24 лютого, але на відміну від Києва, противник також застосовував артилерію. Протягом наступних днів ворог намагався прорватися, кілька танків увійшли до міста, але були знищені.

Увечері 25 лютого було завдано удару по обласній дитячій лікарні та Центру служби крові, в межах міста українські сили затримували диверсантів. Пізніше стало відомо, що було ухвалено рішення створити ілюзію відходу з Харкова, щоб заманити противника та ліквідувати передові групи. У ході перших боїв окупанти зазнали серйозних втрат, у тому числі у бронетехніці.

 

Фото: українські сили вибили російський спецназ із захопленої школи (GettyImages)

 

Потім російський спецназ закріпився в школі № 134 та намагався взяти під контроль транспортні розв’язки, але був знищений під час танкового штурму. Після цього ворог уже не заходив до Харкова, хоча продовжував бити по місту з артилерії аж до вересневого контрнаступу ЗСУ.

Одним із найтрагічніших епізодів став удар по будівлі Харківської ОДА на початку березня.

 

• Одеса

Перші російські удари були завдані рано-вранці 24 лютого по території аеропорту, по складах, а також по радарах і системах ППО. Вибухи сталися у кількох районах, у самому місті жертв не було. Але внаслідок удару по військовій частині в селі Липецьке (Одеська область) загинуло понад 20 людей.

 

Фото: зруйнована військова частина на Одещині (t me suspilneodesa)

 

Сили ППО 26 лютого збили російський Су-30, паралельно у місті затримували диверсійні групи. За даними, на 28 лютого противник планував причалити десантні кораблі Чорноморського флоту для висадки на пляжі «Лузанівка», але в останній момент моряки нібито влаштували бунт, і українські сили дали противнику вийти із затоки.

На морі за 50 миль від берега від бомбового удару постраждав турецький корабель, біля порту «Південний» росіяни підбили молдавський буксирувальник Millenium Spirit, а на якірній стоянці — судно Namura Queen під прапором Панами.

Головне досягнення перших днів — Силам оборони вдалося запобігти висадці десанту в Одесі та області. Але водночас противник захопив острів Зміїний та кілька цивільних судів.

• Суми

Російські війська підійшли до міста з північного сходу, відразу почалася битва за Суми. Українські сили нав’язали бої, надвечір 24 лютого вулицями вже пересувалася ворожа техніка, надійшли перші повідомлення про жертви. Проте адміністративні будівлі залишалися під контролем, а кадетський корпус Прикордонної служби став форпостом оборони.

 

Фото: обстіли міста Суми (t me Україна Зараз)

 

Потім росіяни заблокували виїзди, облаштувавши блокпости. Це дозволило направляти війська в обхід на Київський напрямок. Місто постійно зазнавало обстрілів, в результаті ситуація в Сумах була критичною та на межі гуманітарної катастрофи. Під тиском українських сил ворога вибили з області лише на початку квітня.

• Чернігів

Схожа ситуація склалася в Чернігові, вже надвечір 24 лютого вдалося зупинити просування бронетехніки, і перші російські підрозділи почали здаватися в полон. Потім українські сили змусили противника відступити, бойові дії зосередилися в області, але жителів міста продовжували готувати до вуличних боїв.

 

Фото: наслідки обстрілів Чернігова (GettyImages)

 

У перші тижні та місяці Чернігів зазнав масованих ударів. Згідно з оцінками, за цей час росіяни знищили близько 70% міста. Прикордонні райони Чернігівської області, як і Сумської, з квітня продовжують відчувати на собі «принади русского міра».

• Херсон

Наступ на Херсон просувався з півдня, з боку окупованого Криму. Вранці 24 лютого росіяни вдарили аеродромом у Чорнобаївці. Протягом дня окупанти захопили кілька міст — Генічеськ, Скадовськ, Каховку, Нову Каховку, Таврійськ, а також Каховську ГЕС та Північнокримський канал.

 

Фото: українські мітинги у Херсоні (t me zsuwarphoto)

 

Наступного дня бої велися вже в районі Антонівського мосту, а до кінця лютого Херсон уже був оточений. Далі була тривала окупація, протести проти російських загарбників та героїчний опір херсонських партизанів.

• Маріуполь

З першого дня російські війська розпочали тотальне та цілеспрямоване знищення Маріуполя. Противник атакував злітну смугу в селищі Іллічівське, завдав ударів по лівобережній частині. Відразу почали надходити повідомлення про обстріли житлових будинків та загибель мирних жителів.

 

Фото: зруйнований Маріуполь (GettyImages)

 

Потім у напрямку Маріуполя пішли російські танки, але колону розбили зусиллями морпіхів та «Азова». Надалі місто знаходилося під шквалом артилерійських обстрілів та авіаційних ударів. У березні ситуація стала катастрофічною, масштабні руйнування призвели до відсутності світла, тепла та зв’язку. Число загиблих мирних жителів оцінюється у кілька десятків тисяч.

Українські сили продовжували утримувати оборону Маріуполя до середини травня 2022 року, коли останні захисники згідно з домовленостями вийшли з території заводу «Азовсталь».

Шок та евакуація

Відразу після перших вибухів українці потягнулися на захід, у безпечніші регіони. Наприклад, ще вранці 24 лютого у південній та західній частині Києва утворилися пробки. При цьому в громадському транспорті людей було не більше і не менше, ніж звичайно. Тривоги додавали лише великі черги людей в аптеки та банкомати.

 

Фото: українці в чергах за готівкою (GettyImages)

 

Незважаючи на заклики влади не впадати в паніку, у багатьох містах люди кинулися скуповувати продовольство, хоча дефіциту продовольства поки що не відчувалося. Також утворилися великі черги на автозаправних станціях.

 

Фото: черги на АЗС стали звичною картиною перших днів вторгнення Росії (GettyImages)

 

Найважча ситуація склалася у Маріуполі. Тут буквально за кілька днів спорожніли полиці супермаркетів, фіксувалися випадки мародерства.

 

Першою про загальну евакуацію повідомила Луганська область. Мешканців підконтрольних територій закликали негайно залишити регіон, автомобільні колони потягнулися до Дніпра. Також було організовано евакуацію із залізничних вокзалів Лисичанська, Рубіжного та Сватового.

Значну роль в евакуації українців відіграла залізниця. Крім Луганської області, Евакуаційні потяги почали курсувати з Маріуполя, Краматорська та Костянтинівки. Вже 25 лютого рейси на захід пішли з Вінниці та Києва, а потім — з Дніпра, Кривого Рогу та Хмельницького. Через бойові дії поїзди спочатку не були прив’язані до графіків, у пріоритеті — посадка дітей, жінок і людей похилого віку, а за наявності місць могли виїхати інші пасажири.

Надалі процес упорядкували, запустили рейси з усіх куточків України, а охочі після прибуття в західні регіони могли вирушити за кордон, наприклад, до Польщі.

Черги до військкоматів, ТРО та роздача зброї

Українські військкомати одразу після перших ракетних та авіаційних ударів отримали сигнал бойової тривоги та почали готуватися до мобілізації. Причому у багатьох містах черги вишикувалися ще до президентського указу.

Зокрема, сотні військовозобов’язаних та резервістів прийшли до центрів комплектування у Києві. Начальник столичного ТЦК Юрій Максимів говорив, що протягом лютого-березня у військкоматах «ніде було яблуку впасти». Як правило, українці вступали до підрозділів територіальної оборони чи до бойових бригад ЗСУ.

Схожа ситуація спостерігалася у багатьох містах. Наприклад, у Полтаві оголосили набір у територіальну оборону. При собі треба було мати паспорт та військовий квиток, вікові обмеження для добровольців було скасовано.

 

Фото: черга у військкомат у Полтаві 25 лютого (kolo.news)

 

Ажіотаж був на заході України. Соціальні мережі облетіли черги у Рівному, Луцьку, Тернополі, Ужгороді, Львові та Чернівцях.

 

Також відомим стало відео великої черги чоловіків у Запоріжжі на запис до територіальної оборони.

 

Одним з важливих факторів, який дозволив утримати оборону, очевидно стала масова роздача зброї. Хоча дана ініціатива викликала полярні думки, оскільки автомати давали навіть тим, хто раніше не тримали їх у руках.

Так, у перші дні киянам роздали понад 10 тисяч автоматів. Єдина вимога — наявність паспорта. Увага, на відео нецензурна лексика.

 

А так роздавали зброю у Запоріжжі біля цирку.

 

У Міністерстві внутрішніх справ говорили, що таким чином влада завчасно озброювала потенційних учасників партизанського спротиву. Але у будь-якому разі роздача стала фактором стримування для росіян та українських перебіжчиків.

Зазначимо, дані про кількість виданої зброї різняться. У серпні поліція Києва повідомляла, що на обліку близько 6 500 одиниць, і кияни повернули менше половини.

Волонтерський дух та культура донату

Російське вторгнення не просто посилило волонтерський рух в Україні — він розрісся до величезних масштабів. У регіонах, де не було активних бойових дій, десятки тисяч українців забезпечували підтримку внутрішніх переселенців, постачали необхідну армію та інші силові підрозділи.

Запущена в 2021 році за підтримки UNICEF волонтерська платформа об’єднала понад 400 000 користувачів та понад 500 організацій. Причому лише за три місяці війни кількість учасників зросла втричі. Тисячі волонтерів було задіяно у гуманітарних штабах по всій країні.

 

Крім, з початку війни українці масово допомагають армії донатами. Станом на осінь фонд «Повернись живим» зібрав близько 5 млрд гривень, а справжній бум донатів спостерігався в перші три тижні вторгнення. Цей фонд спеціалізується на закупівлі дронів, тепловізорів, рацій та автомобільної техніки. А також першим в Україні купив комплекс Bayraktar TB2.

Благодійний фонд Сергія Притули у лютому 2022 року розширив свою діяльність та відкрив мілітарний штаб для допомоги військовим та гуманітарний штаб — для цивільних. Найгучнішими ініціативами стали збори на турецькі безпілотники Bayraktar (компанія-виробник зрештою передала їх безкоштовно) та на дрони-камікадзе, коли українці за добу задонатили понад 350 млн гривень.

Один з лідерів волонтерського руху фонд «Армія SOS» займається високотехнологічними напрямками — його група розробників запровадила бойову систему «Кропива», яка об’єднує засоби розвідки, управління та вогневого ураження. Вона встановлюється на гаджети, тому фонд збирає кошти на закупівлю планшетів та ноутбуків для «Кропиви». Крім того, волонтери з перших днів війни проводили повітряну розвідку на фронтах за допомогою БПЛА «Валькірія» власної розробки.

Волонтерська активність та успіхи благодійних фондів свідчать, що українці не втомлюються наближати перемогу. Згідно з опитуванням «Суспільного», 51% людей донатять на армію, причому 10% роблять це регулярно.