Над Котельвою знову розривала тишу тужлива «Пливе кача»… Люди прощалися з 56-річним Володимиром Гришком, який загинув під час виконання бойового задання. Про це повідомляє Котелевська громада.
Володимир був надзвичайно товариською, відкритою та світлою людиною. Його поважали за добре слово, влучний жарт та готовність завжди прийти на допомогу. Після закінчення школи та Полтавського сільськогосподарського інституту він пройшов армійський гарт у Чернівцях та Чехії, але серце завжди кликало додому — до мирної праці та вірних друзів.
Він вражав колег своїм гострим розумом та винятковою порядністю. Під його вмілим керівництвом навіть з невеликих ділянок землі отримували гарні врожаї. Він був людиною слова: якщо обіцяв — робив, якщо брався за справу — доводив її до досконалості.
Коли розпочалась повномасштабна війна, не зміг стояти осторонь і добровільно вступив до лав Збройних сил України. Підписавши контракт, став на захист нашого неба у силах ППО. Був командиром 5-го зенітного кулеметного відділення, 1-го зенітного кулеметного взводу, 1-ї зенітної кулеметної роти.
Найбільшою гордістю у житті Володимира були його сини — Владислав, Валерій та Віталій. Він виховував їх у повазі до праці та любові до Батьківщини.
Сьогодні ці уроки батьківської мудрості стали для синів життєвим дороговказом. Старший син Владислав обрав шлях воїна і зараз проходить службу в лавах Збройних сил України. Він гідно тримає стрій, продовжуючи справу батька.
1 квітня 2026 року серце Володимира зупинилося. Під час виконання бойового завдання його екіпаж потрапив під удар ворожого безпілотника. Він до останнього подиху боровся за життя з тією ж мужністю, з якою тримав небо, щоб ми могли жити й засівати свої ниви під мирним сонцем. Поховали Володимира на Святицькому кладовищі у рідній Котельві.