Ветеран зі Львова Віктор Мещеряков з юних років захоплювався музикою. Гра на гітарі і виконання авторських пісень були його дійсною пристрастю. Та коли після початку повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався в ЗСУ і вперше опинився на позиціях, то отримав важке поранення… і втратив руку. Про музику варто було б забути? Авжеж ні! Захисник повернувся до творчості з новим запалом, вже написав кілька треків і навіть планує видати альбом. Свою історію захисник розповів «ФАКТАМ».
«Пообіцяв собі, що прийде мій час і піду на війну»
До «великої» війни Віктор Мещеряков працював кухарем у Львові. Але це була лише робота. По-справжньому в душі хлопця відгукувалася музика.
«Грав для себе, під гітару, не виступав», — каже Віктор.
Що колись доведеться відкласти музичний інструмент і взяти до рук автомат, він навіть не думав.
«Не хотілося в це вірити, але, зважаючи на те, що відбувалося на сході, була напруга. І я розумів, що русня — це такий організм, який здатен на все що завгодно», — зазначає військовий.
.jpg "Бойовий шлях музиканта, на жаль, виявився недовгим – 14 діб на позиціях на Покровському напрямку")
24 лютого 2022 року закарбувався в пам’яті Віктора як тривожний та холодний день.
«Вранці мене розбудив друг і сказав: „Скоріше просинайся, почалася війна“. Я спочатку подумав, що це у нього такі дурнуваті жарти, а потім почув тривогу і все зрозумів», — пригадує боєць.
Батько чоловіка мобілізувався в перший же день повномасштабного вторгнення, оскільки раніше вже воював під час АТО.
«А я собі пообіцяв, що коли прийде мій час, то і я піду на війну. Тому що треба. Тому що хотів мати можливість в Україні займатися творчістю і робити це українською. До того ж часу намагався писати музику і сподівався, що це „вистрелить“, і я зможу конвертувати свою творчість у благодійність і буду робити збори», — зазначає співрозмовник.
.JPG "Втрата руки для музиканта відчувалася подвійною трагедією, але перші думки Віктора після операції були оптимістичними")
«Перша думка — це лише контузія»
Час Віктора прийшов у 2024 році, коли законом було змінено призовний вік з 27 до 25 років. Чоловікові на той час виповнилося якраз 26. Тож він взяв повістку і мобілізувався в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду — елітне з’єднання ДШВ ЗСУ. Боєць отримав фах гранатометника і вирушив на Покровський напрямок.
«Спочатку на фронті страху у мене не було, та це від незнання. Страх став проявлятися згодом, коли почалися перші скиди з дронів поруч чи прилітали міни. В ці моменти серце починало калатати. А потім прилетіло занадто близько…» — пояснює ветеран.
Бойовий шлях музиканта, на жаль, виявився недовгим — 14 діб на позиціях. Чоловік запевняє, що за день до поранення його повинні були замінити, але не встигли.
«Вранці ми отримали наказ слідкувати за своїми секторами, адже був помічений підозрілий рух ворога і була вірогідність штурму. Я працював із суміжною бригадою, і вони не дуже хотіли виконувати цей наказ, та оскільки наша позиція була крайньою і нас могли обійти, я наполіг, щоб ми вийшли і контролювали ситуацію. І через деякий час прилетіла міна. Зовсім поруч», — розповідає ветеран.
Уламки ворожого снаряда одразу важко травмували чоловіка, та спочатку він цього навіть не зрозумів.
«Мене сильно хитнуло, задзвеніло у вухах, я був дезорієнтований, почав дуже погано бачити. Перші думки — що у мене просто контузія. Коли ж в очах розвиднілося, я опустив погляд і побачив, що мій автомат лежить на землі. Подивився на праву руку, а вона висіла і не рухалася, все було в крові», — каже захисник.
Боєць сховався в більш безпечне місце, повідомив про поранення командиру і намагався накласти собі турнікет. Та з однією вцілілою рукою це виявилося майже неможливим, тож допоміг побратим. На щастя, Віктора швидко евакуювали, спершу доправивши в стабілізаційний пункт, а потім у лікарню Мечникова у Дніпрі. Там медики намагалися врятувати руку музиканта.
«Спочатку мені наклали дренаж, і я думав, що рука вціліє, однак за три дні почалася кровотеча, це було серйозно, тому її довелося ампутувати», — зазначив військовий.
.jpg "«Все переборю, адже я залишився живий. І з однією рукою впораюсь та зможу писати музику», - згадує Віктор")
«Я все переборов»
Не дивлячись на те, що втрата кінцівки для музиканта відчувається подвійною трагедією, перші думки Віктора після операції були оптимістичними.
«Все переборю, адже я залишився живий. І з однією рукою впораюсь та зможу писати музику. Та пізніше все ж з’явилася розбитість, коли зіткнувся з реальністю і зрозумів, що жити з ампутованою рукою не так і просто. Але я все переборов», — підкреслює ветеран.
Коли рани загоїлися, захисник отримав біонічний протез, де встановлено два датчики: на відкриття та закриття долоні.
«Спочатку було незрозуміло, як вправлятися з цим протезом. Було багато нюансів, наприклад, як правильно налаштувати чутливість. Та потім зрозумів, що нічого складного немає, і за тиждень я звик», — каже військовий.
Та от грати на гітарі з протезом, навіть технологічним, виявилося неможливим. Однак ветеран знайшов вихід із ситуації.
«На жаль, гру на гітарі довелося полишити. І я сумніваюся, що в світі є такі технології, які допоможуть грати на гітарі людині з високою ампутацією руки. Тому я пишу музику за допомогою програми. Навіть ту саму гітару можна записати в програмі. У мене є MIDI-клавіатура (музичний контролер, який надсилає цифрові команди (ноти, гучність) на комп’ютер, — Авт.), за допомогою якої можна записати будь-який інструмент», — зазначає ветеран.
.png "Віктор почав писати картини")
Крім того, в житті чоловіка з’явилися й інші види творчості.
«У „Незламних“ була творча майстерня. Мене запросили туди хлопці, які так само, як і я, там проходили реабілітацію. Спочатку я поставився до цієї ідеї доволі скептично: навіщо, для чого? Та одного разу спробував, щось намалював, подивився на те, що у мене вийшло, і малюю дотепер», — розповідає захисник.
Зараз у творчому доробку військового вже шість картин, одна з яких була розіграна захисником за донати на ЗСУ.
«Та моя головна ціль — завершити свій музичний альбом і намалювати до нього ілюстрації. Там буде 10 пісень і відповідно 10 картин. Ці картини мають поєднуватися в одну композицію. Важка ціль, але я йду до неї: малюю, займаюся вокалом, пишуся на студії. Якщо все вийде, то цього року випущу альбом», — резюмував Віктор Мещеряков.