Початок весни став скорботним для Бурштинської громади… «На щиті» додому повернувся молодий захисник — Володимир Гунчак. Кортеж із тілом героя зустрічали під звуки муніципального оркестру, повідомляє міська рада:
«Володимир навчався у Бурштинському торговельно-економічному коледжі, де здобув фах електрослюсаря з ремонту торгового обладнання. Після навчання працював, створив сім’ю, виховував маленького сина, якого безмежно любив. Із 2017 року працював електромонтером повітряних ліній. Його знали як працьовиту, щиру й доброзичливу людину. Він прийшов у цей світ не як воїн — передусім як син, як людина зі світлими мріями й планами. У його руках спершу була праця й турбота про рідних, а згодом — зброя, взята для їхнього захисту».
Рішення стати на оборону України визріло після побаченого у звільнених містах — зруйнованих домівок Бучі, понівечених вулиць Ірпеня та Гостомеля. Те, чому він став свідком під час робочої поїздки, вже не дозволило залишатися осторонь і повернутися до мирного життя.
29 червня 2022 року Володимир став у стрій — морський піхотинець 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Згодом служив у підрозділі аеророзвідки «Птахи Мадяра».
Молодший сержант опанував стихію безпілотників: FPV-камікадзе, скиди, «Баба Яга»… Для інших це лише техніка, а для його побратимів — тонка межа між ударом і порятунком. Херсонський і Донецький напрямки стали його бойовими дорогами. За мужність і віддану службу був нагороджений відзнаками головнокомандувача Збройних Сил України та міністра оборони України — почесними нагрудними знаками «Сталевий хрест», «Золотий хрест», «Хрест Доблесті».
17 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Добропільському напрямку Донецької області життя воїна обірвалося внаслідок ворожої атаки дрона. Відтоді світ його п’ятирічного сина й найрідніших людей змінився назавжди. Родина віддала Україні найдорожче — живе серце, що билося для них і для нас. Поховали Володимира Гунчака на кладовищі села Лучинці.