Ця історія про переселенця з Донбасу кілька місяців тому вразила українців. Пенсіонер на стареньких «Жигулях» разом із собачкою Жулею втікав зі зруйнованого росіянами села на Чернігівщині і опинився у Києві. Старенька автівка під верх завантажена пожитками і курями у клітках на багажнику зламалася посеред столиці. Тоді дідусеві допомогли небайдужі люди та поліцейські, відбуксувавши «як барона» на СТО, а історія про нього розлетілася по всій країні.
ТСН.ua дізнавався, де та як живе пенсіонер і що змінилося у його житті.
Микола Матвєєнко розповідає, що знайшов новий дім на Кіровоградщині у селі Грушка. Має будинок, садочок і город.
Микола Матвєєнко
Спокій після жахіть війни та новий дім на Кіровоградщині
«Найскладніше було звикнути до тиші на новому місці. Інтуїтивно я очікував продовження вибухів, а їх немає — тиша. Тож у перші дні було дуже незвично. У селі Камінь, звідки я виїхав, вже майже нічого не залишилося. Вцілілих хат там немає, все росіяни спалили дронами. Вчора розмовляв зі знайомими — останні дві хати у селі згоріли дотла. Шкодую, що у машину не помістилися мої котики. Я виривався з села під обстрілами, і котики перед виїздом розбіглися. Десь там бідують, якщо ще живі. Шкода їх дуже, бо, мабуть, зиму вони самі не переживуть», — розповідає ТСН.ua пенсіонер.
Микола Михайлович, попри все пережите, не втрачає оптимізму та розповідає, як обжився на новому місці. Село Грушка, за його словами, дуже мальовниче, пенсіонер має гарних судів.
Операція, город та затишок у селі Грушка
«Трішки підкачало мене здоров’я. Довелося робити операцію на тазостегновому суглобі. Зараз ходжу з милицею. Власне ця пригода мене дещо вибила зі звичної колії по господарству. Але я встиг, коли приїхав у Грушку засадити город. Картопля зійшла славна. Вже копав та варив молоду. От тільки проблема, що нормальних дощів у нас не було три місяці. Якби йшли дощі, був би гарний врожай, а так все сохне під пекучим сонцем», — розповідає пенсіонер.
18 курочок, яких він перевіз з під обстрілів, адаптувалися до нового місця майже одразу.
Успіхи господарства та романтичні пригоди собачки Жулі
«Кури несуться гарно — коли десять яєць дають, коли штук п’ять-сім. Мені вистачає. Є у них півник, їсти даю, місця для вигулу багато. Їм тут добре. Але трішки вредні — клюють помідори, які вже почервоніли. Треба огорожу ставити, бо тут така справа — або яйця, або помідори. А найбільші зміни у моєї собачки Жулі, котра під час поїздки була у мене за „штурмана“. Поки я був у лікарні, вона закрутила роман з місцевими собаками. Десь через місяць матиме собачат. Ще не знаю, що буду робити з потомством. Подивлюсь, може віддам у добрі руки», — розповідає пан Микола.
Чоловік захоплено розповідає, що у садку дозрівають груші. Також було багато черешень, але зривати не було кому, оскільки чоловік у цей час лежав у лікарні.
«Встиг трішки обірвати знизу, бо нога болить. Черешні вже обсипалися. У садку є все: були вишні, будуть яблука та горіхи. Але горіхів мало, мабуть, вони цьогоріч померзли. На новому місці мені дуже подобається. Я тут живу, як у пансіонаті — все маю. Єдина проблема — це хвора нога. От підлікуюсь, і стане ще краще», — каже чоловік.
Свої старенькі «Жигулі» чоловік відремонтував після тривалої подорожі. Машині вже 43 роки, і пенсіонер каже, що автівка врятувала йому життя. Розповідає, що ще їздить на старенькій машині, попри те, що після розголосу про його історію відомий український бізнесмен подарував Миколі Михайловичу сучасний пікап.
Микола Матвєєнко з «штурманом» Жулькою
Життя «як у пансіонаті» та два автомобілі в гаражі
«Їжджу на обох автівках. В залежності від обставин. Пікап дуже крутий, я дуже вдячний за такий подарунок. Дівчата, коли їду селом, задивляються. Ех, будь він у мене у років 30-40 — покатав би, а так вже 70. До речі, іменини були у червні, але я їх не справляв, бо саме був у лікарні. Попросив знайомого відвезти мене додому, коли дозволили лікарі, а потім через тиждень поїхав у Кропивницький зняти шви. Вже на новій машині повернувся у село до курочок та Жулі», — каже пенсіонер.
Своїм життям у Грушці Микола Михайлович задоволений.
«Тут дуже мені добре, але знаєте — рідний край наймиліший. Але що поробиш, через цю кляту війну і росіян. Зараз усім українцям погано, а мені гріх скаржитися — тиша, вибухів немає, дрони за людьми не літають. Дай Боже всім нам дочекатися справжнього миру», — підсумовує чоловік.